Подтверждение банком факта уведомления плательщиков НДФЛ о прощении (аннулировании) им долга
25.05.2018 805 0 0
Во исполнение требований налогового законодательства для обеспечения администрирования налога на доходы физических лиц и военного сбора кредитор уведомляет физическое лицо — должника и контролирующий орган о суммах прощенного (аннулированного) долга в разрезе его составляющих.
Національний банк України
ЛИСТ
від 22.05.2018 № 60-0006/28124
У зв'язку зі зверненням Державної фіскальної служби України до Національного банку України стосовно надання банками інформації про документальне підтвердження факту повідомлення платників податку на доходи фізичних осіб про прощення (анулювання) їм боргу, а також дотримання банками вимог Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13 січня 2015 року, повідомляємо таке.
На виконання вимог податкового законодавства для забезпечення адміністрування податку на доходи фізичних осіб та військового збору кредитор повідомляє фізичну особу — боржника та контролюючий орган про суми прощеного (анульованого) боргу в розрізі його складових.
Зважаючи на зазначене, у розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку (далі — форма № 1 ДФ) відображаються суми боргу, прощеного (анульованого) банком за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, з ознаками:
«126» — у частині оподатковуваного доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту), у разі якщо його розмір перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі — Кодекс);
«127» — у частині, що не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, а саме:
основна сума боргу (кредиту), яка не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, та/або сума процентів, комісії, штрафних санкцій/пені (підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Кодексу);
сума у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, не погашеним до 1 січня 2014 року, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами (пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Кодексу).
Статтею 73 Кодексу визначено право контролюючих органів на отримання податкової інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), у тому числі шляхом звернення до податкових агентів як суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації та її документального підтвердження (пункт 73.3) та проведення зустрічної перевірки (пункт 73.5).
Відповідно до Кодексу (пункт 18.2 статті 18, підпункт 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, абзацу шістнадцятого пункту 73.3 статті 73, пункту 85.2 статті 85) банки — податкові агенти мають надавати контролюючим органам інформацію стосовно прощених ними сум боргу фізичним особам, які відображені у формі № 1 ДФ, зокрема із зазначенням:
факту прощення боргу за самостійним рішенням банку;
складових частин такого боргу із сумами;
відомостей про повідомлення боржника про прощення боргу, включаючи спосіб повідомлення та реквізити відповідного документа (рекомендованого листа з повідомленням про вручення, відповідного договору, повідомлення під підпис).
Указана інформація може надаватися банком — податковим агентом як на письмовий запит, наданий контролюючим органом у порядку, визначеному пунктом 73.3 статті 73 Кодексу, так і добровільно (наприклад, у вигляді супровідного листа до форми № 1 ДФ).
Водночас банки зобов'язані дотримуватися вимог законодавства щодо розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, та її надання контролюючим органам у порядку та обсягах, установлених Законом України «Про банки і банківську діяльність» (далі — Закон про банки), як це зазначено абзацом дев'ятнадцятим пункту 73.3 статті 73 Кодексу.
Згідно зі статтею 60 Закону про банки інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта і взаємовідносин із ним чи третім особам під час надання послуг банку, є банківською таємницею. Зокрема інформація про операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.
Частиною 1 статті 1076 Цивільного кодексу України встановлено, що відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених статтею 62 Закону про банки.
Водночас банк уповноважений розкривати інформацію, що становить банківську таємницю клієнта, третім особам, у тому числі контролюючим органам, на письмовий запит або з письмового дозволу клієнта, який може бути включений до договору про надання банківських послуг, укладеного між клієнтом і банком, а також за рішенням суду.
Ураховуючи зазначене, питання щодо надання контролюючим органам інформації та її документального підтвердження стосовно виконання банком вимог податкового законодавства може бути вирішене шляхом отримання відповідного письмового дозволу клієнта або включення такого дозволу до договору про надання банківських послуг, укладеного з клієнтом.
Заступник Голови Національного банку України
Р. М. Борисенко
Комментарии к материалу