Операції з формування внесеного капіталу

Отже, виходячи з наведених вище норм законодавчих документів, сама процедура закріплення майна на початку діяльності установи по суті є забезпечення установи статутним капіталом, наданим за рахунок коштів місцевого чи державного бюджету.

Для установи це безоплатні надходження, і асигнування для придбання такого майна в кошторисі установи не передбачаються. А в головного розпорядника коштів касові видатки на придбання або будівництво переданого установі на праві оперативного управління майна будуть проведені за КЕКВ 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» як внески у статутні капітали суб’єктів господарювання відповідно до законодавства (пп. 2 пп. 3.2.1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.12 р. № 333, далі – Інструкція № 333).

Таке формулювання з урахуванням визначення терміна «внесений капітал» дозволяє застосовувати його інше тлумачення – як статутного капіталу. Тим більше, що відповідно до положень пп. 15 п. 2 ст. 9 Закону від 15.05.03 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» у Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості про юридичну особу (якими є бюджетні установи), як розмір статутного капіталу. Ця вимога не поширюється лише на державні органи й органи місцевого самоврядування як юридичні особи.

Незважаючи на те, що кошторисні призначення на придбання майна, яке надалі буде закріплено за установами на праві оперативного управління, не передбачаються, витрати на утримання, ремонт НМА, якими установа наділена в такий спосіб, нарахування амортизації на них, ураховуючи «бюджетну» природу їх походження, мають плануватися в загальному фонді кошторису установи.

Такий самий висновок можна зробити і стосовно надходжень та витрачання такого ресурсу, як цільове фінансування. Ми вже говорили про те, що в Порядку № 307 цільове фінансування визнане бюджетними асигнуваннями капітального характеру. Це означає, що інших джерел цільового фінансування законодавством не визнано. І тому надходження та витрати в разі отримання такого фінансування можуть плануватися лише в загальному фонді кошторису установи.

Отримання та витрачання цільового фінансування планується в кошторисі установи. А саме: у частині доходів як надходження коштів із загального фонду бюджету, а в частині видатків – як капітальні видатки на капітальні інвестиції. Саме такий напрям витрачання капітальних видатків передбачено в п. 1.6 Інструкції № 333 після нещодавно внесених до неї змін наказом Мінфіну від 14.02.17 р. № 135. Проте в цій Інструкції не зазначено, за яким саме КЕКВ здійснюються видатки на капітальні інвестиції. Скоріш за все, це мають бути КЕКВ 3110–3122, 3141–3143, призначені за Інструкцією № 333 для відображення видатків на придбання або створення необоротних активів, збільшення вартості активів унаслідок поліпшення об’єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо).