Про розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки

01.08.2023 191 0 0

Питання надання відпустки і розрахунку заробітної плати за період відпустки та компенсації за невикористані дні відпустки під час дії воєнного стану регулюється законодавчими і нормативно- правовими актами України, а саме:

Кодексом законів про працю України: Закон України від 10 грудня 1971 року Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375. ( КЗпП)
Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР ( далі Закон №504)
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX. ( далі Закон №2136)
Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( далі Постанова КМУ №100).

Статтею 83 КЗпП визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. При цьому до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються: зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно з законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

На практиці не поодинокими є випадки, коли у працівників, через тривале перебування у відпустці без збереження заробітної плати в розрахунковому періоді відсутня нарахована заробітна плата. Також для визначення кількості невикористаних днів щорічної основної відпустки, за які працівнику належить нарахувати компенсацію, слід звертати особливу увагу на підстави надання відпусток без збереження заробітної плати для правильності встановлення періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону №504, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію “дитина з інвалідністю підгрупи А” або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Законом України № 2136 встановлено новий порядок надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати.

Додаткові зміни до Закону № 2136 були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX ( далі Закон № 2352-IX) , який набрав чинності 19.07.2022 року.

Відповідно до ч. третьої ст. 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою надається:

без обмеження її тривалості, але у період дії воєнного стану;
будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та за згоди роботодавця;
не є обов’язковою для прийняття рішення роботодавцем щодо її надання.

Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою, як зазначено вище, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до п. 4 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки».

Згідно із внесеними змінами Законом № 2352-IX до частини четвертої ст. 12 Закону №2136, запроваджено новий вид відпустки без збереження заробітної плати.

Працівники набувають права на новий вид відпустки, починаючи з 19 липня 2022 року, тобто з моменту набрання чинності змін до Закону № 2136.

Зміни передбачають, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. (п. 4 статті 12 Закону №2136)

При проведенні розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки слід також враховувати діючі норми колективних угод, колективного договору, а також індивідуально визначені умови трудового договору (контракту), що передбачають надання додаткових гарантій працівникам (стаття 9-1КЗпП), якщо такі були встановлені і не призупинені роботодавцем відповідно до ст. 11 Закону №2136. Зокрема це може стосуватися коригування заробітної плати – перерахунку суми доходу працівників за розрахунковий період до місяця підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у разі їх підвищення, шо раніше було обов’язковим відповідно до п. 10 Порядку № 100. Постановою Кабміну від 09.12.2020 р. № 1213 при оновленні Порядку № 100 обов’язковість коригування відпускних було скасоване з 12 грудня 2020 року. Водночас в окремих колективних договорах положення про коригування заробітної плати за період до підвищення тарифних ставок і посадових окладів оновлені, збережені і тому продовжують діяти.

Нижче ми наводимо умовні приклади визначення кількості днів відпустки і обчислення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки працівникам

В наведених нижче прикладах ми виходили з того, що працівникам не встановлені додаткові гарантії порівняно із чинним законодавством, що мають вплив на визначення стажу роботи, що дає право на відпустку, особливостей розрахунку середньої заробітної плати, або ж інші гарантії, що підлягали б врахуванню, як такі, що справляють істотний вплив на розмір компенсації за невикористані дні відпустки.

Приклад 1.

Нехай у нашому випадку працівник прийнятий на роботу з 01.08. 2021 року.

З 01.03. 2022 по 31.07.2023 перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Відпустка без збереження заробітної плати була надана відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Тривалість щорічної основної відпустки згідно умов трудового договору становить 24 календарні дні. За період роботи з 01.08.2021 року по 31.07.2022 рік працівником не використано 12 календарних днів щорічної основної відпустки. Протягом періоду з 01.08.2021 року по 31.07.2023 року працівнику основна щорічна відпустка не надавалась.

Посадовий оклад працівнику встановлений у розмірі 12000, 00 грн.

27 липня 2023 року працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням з 31 липня 2023 року. Необхідно нарахувати компенсацію за не використані дні відпусток.

Уточнюємо кількість днів щорічної відпустки, на яку працівник має право, що підлягають компенсації при звільненні.

За умовами нашого прикладу нам відомо, що за період 01.08.2021 року по 31.07.2022 працівником не використано 12 днів основної щорічної відпустки.

Визначимось щодо кількості днів відпустки за період з 01.08.22 по 31.07.23.

З 01.03. 2022 по 31.07.2023 працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Відпустка без збереження заробітної плати була надана відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки». Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до п. 4 частини першої ст. 9 Закону України №504.

Таким чином працівнику слід нарахувати компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки ( ст.83 КЗпП), а саме:

за період 08.2021 року по 31.07.2022 – 12 днів;
за період з 01.08.2022 року по 31.07.2023 – 24 дні;
всього за період роботи – 36 днів.

Визначаємося щодо розрахункового періоду.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки ( п. 2 Порядку №100).

Оскільки працівник, у нашому прикладі підлягає звільненню 31.07.23 року, періодом для розрахунку середньої заробітної плати відповідно пункту . 2 Порядку №100 є липень 2022 року – червень 2023 року.

Визначаємо сумарний заробіток за розрахунковий період.

Оскільки компенсація підлягає нарахуванню у липні 2023 року, розрахунковий період червень 2022 –липень 2023 року. Але весь цей період припадає на відпустку без збереження заробітної плати, наданої працівнику відповідно до ст.26 Закону № 504, тобто нарахування заробітної протягом розрахункового періоду немає.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (див. пункт 4 Порядку №100).
Таким чином розрахунок компенсації за невикористані дні основних щорічних відпусток слід проводити на основі посадового окладу, який складає у нашому прикладі 12000 грн.

Отже, маємо такий розрахунок сумарного заробітку для розрахунку суми компенсації:

12000×12 = 144000 грн.

Розраховуємо середньоденну заробітну плату.

Розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення сумарного заробітку у розрахунковому періоді на кількість календарних днів у цьому періоді (без врахування невідпрацьованого часу, протягом якого за працівником не зберігалася заробітна плата, або зберігалася частково, періодів за який відсутні дані про нараховану заробітну плату, святкові і неробочі дні. (див. абз. 6 п. 2 , пп. 5, 7,Порядку №100)).

Згідно з частиною шостою статті 6 Закону №2136, який набрав чинності 24.03.2022, у період дії воєнного стану норми статті 73 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Тому у нашому випадку кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 365 календарних днів.

Сумарний заробіток за розрахунковий період 144000 грн.

Середньоденна заробітна плата – 394,52 грн. (144000 грн: 365 к. дн.=394,52 грн.)

Визначаємо суму заробітної плати за дні невикористаних відпусток.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів відпустки (див. пункт 7,Порядку №100).

В нашому прикладі кількість днів невикористаних відпусток, за які працівнику належить виплатити компенсацію становить 36 днів.

Сума компенсації, яку належить виплатити працівнику при звільненні становитиме:

36 календарних днів х 394,52 = 14202,72 грн.

Приклад 2.

Нехай у нашому випадку працівник прийнятий на роботу з 01.08. 2021 року.

З 01.03. 2022 по 31.07.2023 перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Відпустки без збереження заробітної плати надавались працівнику:

відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки» -427 днів (з 01.03.2023 по 31.04.2023)
відповідно до п. 4 статті 12 Закону №2136 -90 днів (з 02.05.2023 по 31.07.2023)

Посадовий оклад працівнику встановлений у розмірі 12000, 00 грн.

27 липня 2023 року працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням з 1 липня 2023 року. Необхідно нарахувати компенсацію за не використані дні відпусток.

Визначимось щодо кількості днів відпусток за період з 01.08.22 по 31.07.23.

За умовами нашого прикладу з 01.03. 2022 по 31.07.2023 працівник перебував у відпустках без збереження заробітної плати, що були надані відповідно до статті 26 Закону №504. Протягом року, за який слід нарахувати компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, працівник перебував у зазначених вище відпустках 275 днів.

Час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, наданих працівникові згідно статті 26 Закону №504, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Крім того працівник скористався відпусткою тривалістю 90 календарних днів відповідно до пункту п. 4 статті 12 Закону №2136 . Період перебування у відпустці за цією підставою не зараховується до стажу роботи, що дає право на основну щорічну відпустку.

Таким чином працівник за останній рік роботи має стаж, що дає право на основну щорічну відпустку 275 днів.

Розрахуємо кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки, за які слід виплатити працівнику компенсацію за період роботи 01.08.22 по 31.07.23.

В листі №616/13/116-16 від 28.10.2016 Міністерство соціальної політики України рекомендує для визначення днів відпустки, на які працівник має право, скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», тобто прив’язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року.

У наведеному нами прикладі у працівника щорічна основна відпустка становить 24 календарних дні.

Визначимо кількість днів щорічної основної відпустки, що припадає на один календарний день, святкові і неробочі дні не виключаємо, оскільки дію статті 73 КЗпП було призупинено на період воєнного стану ( Частина шоста статті 6 в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022).

24 календарні дні відпустки : 365 = 0,065753425 дня

Одержаний результат перемножимо на кількість календарних днів, перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати (ст.26 Закону №504), що зараховується до стажу роботи, який дає право на основну щорічну відпустку за період з 01.08.2022р. по 31.07.2023 р. включно:

0,065753425 календарні дні х 275 календарних дні =18,08219188≈ 18.

Таким чином працівнику слід нарахувати компенсацію за 30 невикористаних ним дні щорічної основаної відпустки ( ст.83 КЗпП), а саме:

за період 08.2021 року по 31.07.2022 – 12 днів;
за період з 01.08.2022 року по 31.07.2023 – 18 днів;

Отже, маємо такий розрахунок:

тривалість розрахункового періоду – 365 – 0 = 365;
виплати за розрахунковий період = 12000×12 = 144000 грн;
середньоденна зарплата = 144000 /365 = 394,52 грн;

Сума компенсації, яку належить виплатити працівнику при звільненні становитиме:

30 календарних днів х 394,52 = 11835,6 грн.

Приклад 3.

Нехай працівнику посадовий оклад встановлений у розмірі 5000, 00 грн.

Всі інші умови такі ж як у прикладі 2.

В даному випадку розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати. Водночас відповідно до п.4 Порядку №100 середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. № 2710-IX мінімальна заробітна плата встановлена у 2023 році у розмірі 6700 грн. і такий розмір є дійсним на час розрахунку середньої заробітної плати. Таким чином розрахунок суми компенсації за невикористані дні щорічної відпустки буде наступним:

тривалість розрахункового періоду – 365 – 0 = 365;
виплати за розрахунковий період = 6700×12 = 80400 грн;
середньоденна зарплата = 80400/365 = 220,27грн;

Сума компенсації, яку належить виплатити працівнику при звільненні становитиме:

30 календарних днів х 220,27= 6608,10 грн.

При підготовці цієї статті використано роз’яснення з питань обчислення середньої заробітної плати, що надане Міністерством соціальної політики України (лист №616/13/116-16 від 28.10.2016 Міністерство соціальної політики України).
Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.

https://smu.dsp.gov.ua

компенсація