Останні зміни до КЗпП: демобілізованих враховуємо у квоту для працевлаштування, а за зниклими без вісті і пораненими зберігаємо середній заробіток

14 квітня 2015 року Президент України підписав Закон України від 18.03.2105 № 259-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації та соціального захисту громадян України, які підлягають звільненню з військової служби під час особливого періоду або у зв’язку з оголошенням демобілізації».

До Кодексу законів про працю України внесено такі зміни:

• переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці мають працівники з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення зі служби;
• робоче місце і середній заробіток мають зберігатися за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, — на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування у закладах охорони здоров’я незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня визнання судом їх померлими.

Ще одна новація — до квоти для працевлаштування відтепер зараховуються і особи, які звільнилися з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу і вперше приймаються на роботу упродовж шести місяців після закінчення або припинення військової служби.

Нагадаємо, що «квотні» категорії визначено статтею 14 Закону України «Про зайнятість населення» і статтею 196 КЗпП.

Статтю 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР доповнено нормою, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам, звільненим з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця проживання.

Статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII доповнено нормою, що військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас, не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди.

Джерело: http://pravomedprof.blogspot.com/