ГФС о едином налоге с юридических лиц

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 20.07.2017 р. N 1285/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про єдиний податок з юридичних осіб

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, надає індивідуальну податкову консультацію щодо справляння єдиного податку з юридичних осіб.

Підприємство повідомило, що є платником єдиного податку зі ставкою 5 відс. та просить надати роз’яснення щодо нарахування та сплати єдиного податку з операції відчуження банком за невиконання зобов’язань за кредитним договором заставного майна (будівлі та земельної ділянки), які є власністю Підприємства та обліковуються на балансі як основні засоби.

Питання нарахування та сплати єдиного податку регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу (далі - Кодекс).

Об’єктом оподаткування для юридичної особи, яка сплачує єдиний податок, згідно з підпунктом 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу вважається будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому датою отримання доходу, вираженого у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, вважається дата отримання платником єдиного податку коштів (пункт 292.6 статті 292 Кодексу).

Платником єдиного податку дохід визначається на підставі даних обліку (спрощеного бухгалтерського обліку), який здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та/або інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку (пункт 292.13 статті 292, підпункт 296.1.3 пункту 296.1 статті 296 Кодексу).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. N 290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за N 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відчуження основних засобів у рахунок невиконання зобов’язань за кредитним договором зменшує зобов’язання Підприємства та визнається доходом.

Визначення доходу при відчуженні основних засобів аналогічне визначенню доходу при продажу основних засобів, регламентованому пунктом 292.2 статті 292 Кодексу - дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо об’єкт використовувався менше 12 календарних місяців, то до доходу включається сума коштів, отриманих від продажу об’єкта, тобто уся сума виручки. Якщо об’єкт використовувався більше 12 календарних місяців, то дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманих від продажу об’єкта, і їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу за даними бухгалтерського обліку.

Залишкова балансова вартість визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. N 92 (зі змінами та доповненнями) (далі - Стандарт 7).

При цьому згідно з п. 22 Стандарту 7 вартість земельних ділянок не є об’єктом для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку, тобто земельні ділянки не мають залишкової вартості.

Отже, Підприємство у разі відчуження земельної ділянки як основного засобу включає до складу доходів усю суму її балансової вартості.

Враховуючи зазначене, заставне майно, яке відчужується у зв’язку з невиконанням Підприємством своїх зобов’язань за кредитним договором, вважається доходом та підлягає оподаткуванню єдиним податком у податковому (звітному) кварталі, у якому відчужені такі основні засоби.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.