Допомога на оздоровлення: якщо працівник звільняється

Лікар поліклініки у травні 2015 року перебував у відпустці. До відпустки йому була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення згідно з постановою № 524. У серпні цей лікар звільняється. При проведенні остаточного розрахунку було виявлено, що він використав частину відпустки наперед. Чи потрібно робити відрахування суми допомоги на оздоровлення разом із заробітною платою за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року?


Право медичних і фармацевтичних працівників державних та комунальних закладів (установ) на отримання допомоги на оздоровлення під час надання основної щорічної відпустки встановлене абз. 3 п. 2 постанови КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524. Матеріальна допомога на оздоровлення є обов’язковою виплатою. Вона виплачується за основним місцем роботи працівника (за місцем зберігання трудової книжки працівника) у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу з урахуванням усіх підвищень.

Медичним працівникам, які працюють за сумісництвом, допомога на оздоровлення виплачується в межах затвердженого для закладу фонду заробітної плати відповідно до п. 5.11 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затвердженого спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519.

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати за дні відпустки, які було надано в рахунок невідпрацьованої частини робочого року (ст. 22 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР). Слід ураховувати, що такі відрахування не здійснюються у випадку, якщо працівник звільнився з роботи у зв’язку з:

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу*, направленням на альтернативну (невійськову) службу;

* Візьміть до уваги: звільнити у зв’язку з призовом або прийняттям (вступом) на військову службу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП можна тільки тих працівників, за якими не зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП.

2) переведенням за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;

3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотними змінами умов праці;

4) змінами в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

5) виявленням невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджає продовженню цієї роботи;

6) нез’явленням на роботу понад чотири місяці внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) в разі певного захворювання;

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

8) направленням на навчання;

9) виходом на пенсію.

Відрахування із зарплати суми відпускних за невідпрацьовані дні відпустки в разі смерті працівника не провадяться.

Відрахування суми допомоги на оздоровлення пропорційно дням відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, у випадку звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, не передбачено чинним законодавством.

Коновал Світлана, головний спеціаліст відділу оплати праці в бюджетній сфері Департаменту заробітної плати та умов праці


Джерело: https://buhgalter.com.ua/articles/opl...