У чому суть нової економічної стратегії України

Розроблена нарешті модель нової економіки України має відвести країну від застарілих індустріальних гігантів до малого і середнього бізнесу.

Мінінстерством економіки України підготували повноцінну стратегію економічного розвитку. Ключова її ідея — потіснити фінансово-промислові групи та дати дорогу малому і середньому бізнесу.

Для міністерства це революція — відомство довгі роки займалося протилежним, намагаючись захищати інтереси великих підприємств: металургів, хіміків, машинобудівників. Ні до чого хорошого це не призвело: Україна все більше занурювалась у стан відсталої держави, що експортує переважно сировину. “Повна відсутність реформ з початку незалежності та провал економічної політики. Додаємо 70 років комунізму. І розуміємо, що в Україні сто років економікою керували неправильно", — міркує Абромавічус.

Для країни те, що задумав міністр,— теж революція: на Україну чекають великі лібералізація, приватизація та деолігархізація. “У світі вже на 3D-принтері печінку друкують, а ми все тримаємося за якісь застарілі промислові гіганти, — обурюється голова Мінекономіки. — Шлях України — це шлях Польщі та Словаччині, де ВВП зріс за рахунок середнього бізнесу, різних виробників меблів, деревообробної та харчової промисловості, переробки продуктів харчування".

Орієнтир на процвітання

Версія побудови світлого майбутнього України від Мінекономіки з'явилася в червні у вигляді набору принципів, названих Шлях до процвітання. Мета цієї нової економічної політики по‑українськи — високий рівень доходів населення і стабільно високе зростання економіки.

Документ готувала команда професіоналів-економістів, в тому числі Гліб Вишлінський з Центру економічної стратегії та Олена Білан з інвесткомпанії Dragon Capital. Курирував роботу Іван Міклош, словацький політик і екс-міністр економіки. Останній, за словами Абромавічуса, "власноруч здійснив реформи у Словаччині".

Експерти оцінили досвід успішних модернізацій у різних країнах, орієнтуючись перш за все на Східну Європу. Ці кейси, стверджує міністр, переконливо показали: для зростання Україні серйозно бракує економічних свобод. Насамперед йдеться про скорочення регуляторного і будь‑якого іншого впливу держави на бізнес.

У результаті з'явилися п'ять китів концепції: верховенство закону, нульова толерантність до корупції, захист прав інвесторів, однакові умови ведення бізнесу та невтручання держави в економіку.

Мінекономіки вже анонсувало тотальну дерегуляцію, тобто скасування всіх дозволів, зборів тощо. Завдяки цьому бізнес звільниться від хабарів і поборів, річний обсяг яких експерти оцінюють у $15 млрд.

Також план команди Міклоша передбачає зниження податків, чим займеться Мінфін. У цьому відомстві НВ заявили, що поки не можуть назвати, до якого рівня вони опустять фіскальне навантаження.

Планом передбачено й точки швидкого зростання. Для негайного прискорення реформ Мінекономіки вирішило передати митниці в аутсорсинг іноземній компанії, а бізнес-спори — до міжнародних арбітражних судів. І прискорити приватизацію, причому навмисно продавши об'єкти західним стратегічним інвесторам. На цьому наполягають представники Ради з реформи держпідприємств при Мінекономіки, що складається з людей Павла Тамборського, голови Варшавської біржі.

Показові продажі, за задумом авторів української НЕП, мають залучити іноземців і зупинити відтік капіталу з країни. “Ми своєю репутацією ризикувати не будемо, — каже Абромавічус. — Перші два підприємства — Одеський припортовий завод і компанія Центренерго — має бути продано нормальним іноземцям. Не якимось українським олігархам, а саме іноземцям".

Але головна мета плану — зміна підвалин української економіки.

Зараз частка малого і середнього бізнесу у ВВП України становить 6%, тоді як у США — 50%, в Японії — 55%, а у Франції — 62%. Навіть у Росії вона досягає 21%. Мета Абромавічуса для України — мінімум 40%.

Міністр розуміє, що активний розвиток малого і середнього бізнесу може призвести до скорочення певних галузей промисловості, які живуть за рахунок протекціонізму і дотацій, але це його мало турбує.

Вишлінський, один із творців нової економічної стратегії, пояснює, чому Абромавічус в цьому разі має рацію. Зрозуміло, що велика промисловість стійкіша, ніж малий бізнес, і вимагає меншої підтримки уряду. "Підтримку треба надавати малому і середньому бізнесові, в якого значно менше доступу до капіталу, проте більше підприємницької енергії та нових ідей", — пояснює суть доктрини експерт. І відразу зауважує: країни, які пішли цим шляхом, досягли бурхливого зростання економіки.

Дійсно, у рейтингу Індексу економічної свободи, що розраховується міжнародними експертами Heritage Foundation, у першій десятці перебувають саме адепти масового підприємництва — Естонія та Ірландія. Причому остров'яни пройшли шлях до процвітання лише за 20 років — із середини 1980‑х до середини 2000‑х, а прибалти — взагалі за 10 років після розпаду СРСР.

Показове й порівняння України з Польщею. Із 2005-го до 2015 року індекс економічної свободи у західного сусіда, який активно розвивав малий і середній бізнес, зріс із 60 до 69, а в України — впав із 56 до 47. Відповідно, ВВП на душу населення в доларах в Україні зріс за 10 років лише на 23%, а в Польщі — на 74%.

Якщо всі пункти української НЕП буде виконано, Мінекономіки розраховує отримати зростання рейтингу України в Індексі сприйняття корупції принаймні на 50 пунктів (із 142‑го місця в 2014 році). І створити найпривабливіший податковий режим у Центральній та Східній Європі. А також досягти і відчутніших результатів: подвоїти — від нинішніх $3 тис.— номінальний ВВП на душу населення за 15 років, отримати щорічне надходження $8 млрд прямих іноземних інвестицій протягом наступних десяти років.

Для України це — амбітні цілі, хоча насправді країна лише почне наздоганяти сусідів: так, у Польщі номінальний ВВП — $14,4 тис., у Росії — $12,7 тис., в Білорусі — $8 тис.

Інша правда

Зниження впливу на економіку фінансово-промислових груп, тобто деолігархізації, передбаченої стратегією Мінекономіки, від керівництва України вимагають і західні кредитори.

Тарас Качка, голова Українського медіа-центру реформ, пояснює, що саме антитрастове законодавство, спрямоване на дроблення монополістів, які заважають розвиватися ринку, допомогло США свого часу зробити ривок до світового економічного лідерства. Аналогічним чином діє і Євросоюз. "Усі уряди, які захищають інвестиції, зроблені в Україну, зацікавлені у функціонуванні саме такої моделі економіки, де не буде великих олігархів", — упевнений він.

Але у команди реформаторів достатньо опонентів усередині країни.

Так, Олексій Кредісов, керівний партнер міжнародної аудиторської компанії Ernst & Young, вважає: значний ризик того, що Україна так і не зможе розвинути малий і середній бізнес. При цьому, позбавивши підтримки експортерів в особі великої індустрії, упустить всю економіку. “В результаті ми можемо не досягти тієї мети, якої прагнемо. Але при цьому знищити наявний великий бізнес, за який варто триматися", — говорить він. Дійсно, частка великого бізнесу у ВВП за підсумками минулого року склала 78%.

Трохи політики

ван Компан, партнер компанії Kompan Consulting і викладач Единбурзької бізнес-школи, зазначає: ефективні економіки, побудовані на 3-5 великих промислових кланах, у світі справді існують. “Це чеболі в Південній Кореї з її Samsung, LG, Hyundai. І це японська модель, — каже він. — Але ніде немає такої корупції та протекціонізму, як у нас". "Азіатські тигри", мовляв, все одно створили рівні умови для підприємців і підтримують градус конкуренції. Це дозволяє місцевим промисловцям розвиватися та виробляти високотехнологічну продукцію, а не черпати сировину без капіталовкладень, як це роблять українські олігархи.

В Україні процес збільшення капіталів призвів до того, що 100–200 людям належить 95% українського ВВП. "Із такою структурою економіки перспектив у нас як цивілізованої країни, що бачить себе частиною Європи, небагато", — говорить Компан.

Розвиток малого та середнього підприємництва корисний для України не лише з огляду на економіку. Сергій Лещенко, депутат пропрезидентської фракції БПП, вважає, що це необхідне нинішній владі ще й через політичні причин. Адже середній клас, що задовольнив свої базові потреби, активніший у громадському житті. "Йому вже не потрібна монополія влади, яка розповість, як жити і де працювати за невелику подачку у вигляді надбавки до пенсії або заробітної платні", — переконаний депутат. Зрештою саме середній клас стає ключовим рушієм розвитку суспільства та демократії.

У Мінекономіки не збираються зупинятися: там готують законопроект, який зобов'яже будь-який орган влади в країні, із Верховною Радою включно, узгоджувати свої рішення зі стратегією Шлях до процвітання. "Це дозволить покласти край ухваленню популістських і лобістських рішень, яке нині побутує у країні", — каже Абромавічус.

Джерело: http://nv.ua/ukr/publications/nep-po-...