Що може змінити дерегуляція агробізнесу

На початку листопада Верховна рада має розглянути законопроект із дерегуляції в агропромисловому комплексі.

Він важливий зокрема й через те, що з 1 січня 2016 року набувають чинності положення Угоди про асоціацію з ЄС, які передбачають створення глибокої та всеосяжної Зони вільної торгівлі.

Спрощення умов ведення бізнесу є запорукою отримання максимальної вигоди від економічної асоціації з ЄС. Адже це збільшує  конкурентоспроможність українських виробників і приваблює інвесторів. В Україні нині існує близько 650 різноманітних дозволів, з них 110 - в агросекторі. Законопроект N2558A передбачає скасування або обмеження 22 з них, у багатьох випадках відповідно до норм Євросоюзу.

Особливий ефект може принести спрощення реєстрації добрив, насамперед це стосується популярної в наших аграріїв аміачної селітри.

"У нас вона зареєстрована на десяток українських та російських виробників. Ніхто інший постачати селітру на внутрішній ринок не може, - розповідає один зі співавторів законопроекту, голова правління Центру ефективного законодавства Мар’ян Заблоцький. - При цьому 80% собівартості цього добрива складає газ – зрозуміло, російський.

Через монополізм всередині України аміачну селітру продають десь на 55% дорожче, ніж за кордон".

За словами експерта, аміачну селітру включено в число 16 добрив, реєстрацію яких буде скасовано. Замість цього за основу було взято законодавство ЄС.

Відповідно, це відкриває ринок для імпортерів, адже нині обов’язкова реєстрація є непереборним бар’єром для цього, бо вона триває в середньому 500 днів і потребує сотень тисяч гривень.

Очікувана економія для українських аграріїв у випадку скасування лише цього дозволу становить $220-260 млн на рік. Причому зараз основна частина цієї суми фактично іде російському "Газпрому", з сировини якого виробляють добрива.

Іншим прикладом є скасування карантинного дозволу на імпорт. 

"Україна завозить близько 15% продуктів харчування від усього обсягу їх споживання. Імпортуємо те, що не росте чи не виробляється у нас: какао-боби, апельсини, мандарини, банани тощо. В результаті скасування карантинного дозволу такий імпорт має подешевшати через зменшення витрат імпортерів", - каже Мар’ян Заблоцький.

Специфікою цього документа є те, що видають його на конкретний пункт прикордонного пропуску.

Аби уникнути простоїв, імпортери мусять часом купувати по п’ять таких документів. Зайве казати, що подібні ситуації є потенційним джерелом корупції. Нині цей дозвіл обґрунтовують потребою попередньої заборони для ввезення в Україну продукції із заражених карантинних зон інших країн.

Однак для цього достатньо обміну інформацією між Держспоживслужбою та митницею, як це вже є у сфері тваринницької продукції. До того ж харчовий імпорт в Україну супроводжується фітосанітарним сертифікатом країни-експортера, що гарантує безпечність продукції і який Україна має визнавати як член СОТ.

Полегшити життя виробникам мають й інші норми закону. Буде впорядковано питання користування водою для поливу полів та напування худоби, не потрібно буде дозволів на внутрішнє переміщення фуражного зерна та тварин.

Обов’язковий нині міжнародний ветеринарний сертифікат для експорту видаватимуть лише на прохання експортера або якщо цього вимагає країна, куди він продає продукцію. Буде знято просто комічні положення у сфері племінних ресурсів, коли племінний статус присвоюють підприємству з вирощування худоби, а не найбільш породистим коровам чи коням.

Втім, останнє - далеко не найбільший нонсенс у сьогоднішній дозвільній системі агросфери.

Виявляється, вилов риби в Азово-Чорноморському басейні Україна досі має погоджувати з… Росією.

"…Охорона, відтворення, регулювання вилову осетрових видів риб, інших водних біоресурсів здійснюються на основі міждержавних угод між Україною та Російською Федерацією", - записано в ухваленому 2011 року законі про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів. Отже, Держрибагентство не може видати українським підприємствам дозвіл на вилов риби до його погодження спільною з росіянами комісією.

Це екзотичне формулювання пропонується замінити на  стандартне для законодавства положення, що здійснення діяльності ведеться  "…з урахуванням положень міжнародних договорів України".

Законопроект з дерегуляції агробізнесу було підготовлено за сприяння проекту ЄС "Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні".

"В Євросоюзі вимоги щодо ліцензій та сертифікації націлені на запобігання можливій шкоді здоров’ю людей, тварин і рослин, а відтак захист економічних інтересів країни, - каже керівник проекту Тоні Віл.  – Дозвільна система не має на меті втручання чи контроль над діяльністю бізнесу. Угода про асоціацію містить зобов’язання з боку України щодо створення бізнес-середовища, сумісного з тим, що є в ЄС. Цей законопроект дозволяє, серед іншого, досягати й цих цілей".

Цікавими є деякі моменти підготовки законопроекту.

По-перше, весь процес – робота аналітиків, юристів та адвокаційні послуги - коштував дуже невеликих грошей.

Це доводить, що для якісної гармонізації українського законодавства з європейським не потрібні мільйони.

По-друге, відбулося справді широке обговорення, свій внесок могли зробити всі зацікавлені особи.  На сайті Міністерства аграрної політики та продовольства вивісили списки чинних на сьогодні 110 дозволів, і непотрібні чи шкідливі вибирали в тому числі  за допомогою отриманої від бізнесу інформації.

По-третє, законопроект підтримано всіма трьома дотичними інституціями: МінАПК,  Держрибагенцією та Держспоживслужбою. Зазвичай наші  держструктури неохоче віддають важелі впливу на бізнес, але цього разу все сталося цивілізовано.

Джерело:http://www.eurointegration.com.ua/art...