Отнесение в состав расходов при определении финансового результата
10.11.2017 269 0 0
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 06.11.2017 р. № 2526/ІПК/10/25-01-12-02-06
Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянуло лист щодо правомірності віднесення до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об'єкту оподаткування податком на прибуток операцій, за якими оформлені податкові накладні продавцем у разі відмови у реєстрації таких накладних в Єдиному Реєстрі податкових накладних, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє наступне.
Згідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств".
Отже, об'єктом оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, скоригований на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств".
Згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищезазначеними документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (п. 1 ст. 9 Закону N 996).
Враховуючи вищенаведене, підставою для формування витрат для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, є первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Податкова накладна є не первинним, а податковим документом, на підставі якого формуються дані податкового обліку з ПДВ.
Таким чином, при наявності первинних документів, складених відповідно до вимог чинного законодавства, які підтверджують реальність господарської операції, відмова у реєстрації податкових накладних продавця в Єдиному Реєстрі податкових накладних не є підставою для не віднесення покупцем до складу витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за такою операцією.
Згідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Комментарии к материалу