Операція «Термінал», або Чи потрібні підприємству електронні гроші?

«Електронні» гроші завдяки величезній кількості переваг стали зручною альтернативою паперовим. То чому багато підприємств роздрібної мережі не поспішають забезпечити споживачів можливістю здійснити плату з використанням платіжних карток? Як свідчить практика, додаткові витрати на встановлення та обслуговування платіжного терміналу є невиправданими для дрібних підприємців.

Олександра Олефіренко,
експерт ринку,
головний бухгалтер
ПП «НВФ «Теплові технології»

Станом на 1 січня 2014 року в обігу перебувало 35,6 млн шт. активних платіжних карток, а обсяг операцій із використанням платіжних карток у 2013 році становив 916 027 млн грн (дані НБУ). За рік кожен держатель платіжної картки здійснив за її допомогою операцій на суму 13 137 гривень, що на 23,7% перевищує показник 2012 року. Зростання популярності «електронних» платежів зумовлене низкою очевидних переваг таких розрахунків: безпека, швидкість та оперативність, універсальність, портативність. Однак, на відміну від європейського споживача, українські щасливі власники «пластику», як і раніше, вважають за краще знімати готівкові кошти у банкоматах, а не розраховуватися за його допомогою у роздрібній торговельній мережі. Із загального обсягу операцій із платіжними картками лише трохи більше ніж 17% — безготівкові.

Обов’язок забезпечити споживачеві можливість оплатити товари чи послуги з використанням електронних платіжних інструментів встановлений у Законі про платіжні системи ще з 2004 року. Однак детальні умови програми впровадження безготівкових розрахунків, що їх мав розробити Кабінет Міністрів, були відсутні. Не були впроваджені і штрафні санкції за порушення норм законодавства у цій сфері. Через це багато торговельних підприємств, навіть такі великі мережі, як «Ашан» і «Метро», просто ігнорували свої обов’язки перед споживачем.

Минуло понад два роки з часу розроблення і затвердження Постановою № 878 умов впровадження безготівкових розрахунків з використанням електронних платежів, перш ніж з’явилися достатньо жорсткі штрафні санкції, які насправді докорінно змінили ситуацію і змусили принаймні великих суб’єктів підприємництва переглянути свою платіжну політику щодо споживачів.

Тепер перед підприємцями постало актуальне запитання: у який спосіб оптимізувати витрати для реалізації названих норм законодавства.

Катерина РОМАНЧУК,
доктор економічних наук:

— Розвинені ринкові відносини і сучасний грошовий обіг, до чого ми так прагнемо, сьогодні неможливі без використання електронних грошей. За даними Нацбанку, за три квартали 2013 року обсяги операцій із використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, зросли на 23,3% (порівняно з аналогічним періодом 2012-го). Поступовий перехід на електронні гроші — явище неминуче для країни, яка позиціонує себе як учасника світового економічного простору. Водночас малий бізнес не завжди готовий нести додаткові витрати на придбання, встановлення та обслуговування обладнання, яке забезпечує розрахунки з використанням платіжних карток. Слід зважати, що застосування еквайрінгу дає змогу розв’язати три проблеми: 1) мінімізувати штрафні санкції за недотримання касової дисципліни; 2) підвищити конкурентоспроможність; 3) залучити більшу кількість клієнтів за рахунок тих, хто не бажає розраховуватися готівкою.

Штрафні санкції

Законом № 5518 КпАП доповнений статтею 163-15, відповідно до якої з 1 січня 2013 року діють такі санкції:

• від 100 до 200 нмдг (1700–3400 грн) — за порушення порядку проведення готівкових розрахунків і недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;
• від 500 до 1000 нмдг (8500–17 000 грн) — за повторне порушення протягом року.

Крім того, відповідно до змін, внесених до п. 2 Положення № 1177, застосовується штраф у розмірі 500 нмдг (8500 грн) за порушення прав споживачів, якщо вони звертаються зі скаргою на відсутність можливості розрахуватися у зручний для них спосіб.

Олена ПИЛИПЕНКО,
головний бухгалтер ТОВ «Октопус девелопмент груп»:

— Платіжні системи — зручний засіб проведення взаєморозрахунків у безготівковій формі. Наразі цим сервісом послуговуються скрізь у всьому світі, і в Україні також. Нові технології та сучасний ритм життя загалом стимулюють банківську сферу активно впроваджувати в обіг електронні гроші. Про це свідчить і широке застосування зарплатних проектів на підприємствах, і можливість оплати покупок через термінал або Інтернет. До того ж кілька років тому було законодавчо встановлено обов’язок продавця надати клієнтові можливість розрахуватися у зручний для нього спосіб, і порушення цієї норми тягне за собою чималі штрафи. Цей факт уже свідчить про зацікавленість держави у переході на електронні гроші, та й населення — за умови правильного поводження із платіжними картками і дотримання заходів конфіденційності — дістає безліч переваг. Продавці, своєю чергою, застосовуючи такий спосіб реалізації, також позбуваються незручностей, пов’язаних із готівкою. Але все-таки, користуючись платіжними системами, не варто забувати про пильність, адже певний ризик шахрайства завжди присутній, утім, як і викрадання готівки.

Кому це потрібно?

Основною передумовою необхідності придбати і встановити додатковий платіжний сервіс є використання підприємством торгівлі реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО). Ця норма чітко випливає з Постанови № 878. При цьому кількість платіжних терміналів має становити не менше ніж половину кількості РРО, а якщо суб’єкт господарювання має один РРО, він зобов’язаний придбати один платіжний термінал.

Під час обговорення питання придбання терміналу найбільше невдоволення висловлюють дрібні підприємці. Найчастіше вони скаржаться на необхідність платити за обслуговування терміналу навіть за повної відсутності у покупців потреби розраховуватися карткою.

Для платників єдиного податку діє той самий алгоритм, що і для всіх суб’єктів підприємництва. Фізособи-єдинники мають право працювати без використання РРО, відповідно вони не зобов’язані використовувати платіжні термінали. Якщо ж підприємець із власної ініціативи вирішив застосовувати РРО і попередньо його зареєстрував, йому доведеться придбати і платіжний термінал. Єдинник може також за власним бажанням встановити платіжний термінал, і це зовсім не зобов’язує його реєструвати і застосовувати під час розрахунків касовий апарат.

Відповідно до п. 2 Постанови № 878, не приймати до розрахунку картки також можуть:

• заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств;
• підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. м (крім автозаправних станцій);
• суб'єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.

У будь-якому разі придбання платіжного терміналу — це крок назустріч споживачеві. Найчастіше такий крок цілком виправданий, тому що витрати обов'язково окупляться.

Проаналізувавши усі за і проти, багато підприємців, які прагнуть підвищити якість обслуговування своїх клієнтів і йти в ногу з часом, зрозуміють, що норми законодавства стосовно платіжних терміналів спонукають їх до правильних і потрібних дій для ефективного розвитку бізнесу загалом.

Обираємо банк

Перший крок на шляху реалізації можливості розрахунків із споживачами за допомогою «електронних» грошей — договір еквайрінгу з обслуговуючим банком.

Еквайрінг — приймання платіжних карток як засобу оплати товарів, робіт чи послуг (Vista, Vista Electron, Eurocard/MasterCard, Maestro, American Express).

Підприємство торгівлі укладає з уповноваженим банком-еквайром договір на встановлення спеціального устаткування, яке посвідчує інформацію з платіжних і кредитних карток. Як правило, банк надає обладнання в оренду, хоча підприємство має право придбати його самотужки. Відповідно із договором банк зобов’язується перераховувати кошти з карткового рахунку покупця на поточний рахунок продавця на підставі оброблених документів.

Під час укладення договору обов’язково слід звернути увагу на термін, протягом якого банк опрацьовує документи і перераховує підприємству кошти за операціями з банківськими картками, а також на розмір утримуваної при цьому комісійної винагороди.

Як правило, оренда й обслуговування платіжних терміналів можуть коштувати 100–200 грн. Комісійна винагорода банку за гроші, які проведені через платіжний термінал, становить від 1 до 3%.

До речі, НБУ рекомендує банкам встановлювати за обслуговування підприємців, які провадять господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, комісійну винагороду, що не перевищує 2% вартості товарів (послуг), проданих (наданих) із використанням спеціальних платіжних засобів (листи НБУ від 12.04.2006 № 25-212/861-3935 і від 21.06.2007 № 25-312/1211-6395).

Любов БУРА,
головний бухгалтер ТОВ «Терра»:

— Раніше на нашому підприємстві не було касового апарата і терміналу, бо ми є платниками єдиного податку. Облік проводили вручну, часто виникали помилки. Директор вирішив встановити касовий апарат і платіжний термінал. Спочатку мені ця ідея не сподобалась. Проте, як з’ясувалося, встановити термінал було зовсім не складно: йдете до банку, подаєте заявку, і за кілька днів його встановлюють. Ми платимо за оренду терміналу та відсотки банку. Оренда знімається автоматично в перший-другий день місяця, відсотки — під час проведення оплати. Помилок в обліку стало набагато менше, а ось клієнтів, навпаки, додалося! Та й виручка стала збільшуватися. Помічаємо, що клієнти, які розплачуються карткою, часто беруть більше товарів.

Обладнання і термінали

POS-термінал (від англ. Point Of Sale — точка продажу) — це електронний пристрій, який зчитує дані пластикової картки з магнітної смужки або чипа. Устаткування встановлюють безпосередньо на місці, де приймають платежі; воно поєднано з банківською системою і працює з нею у режимі он-лайн.

Операції за допомогою такого терміналу провадяться у кілька етапів:

• картку поміщають у зчитувальний пристрій;
• термінал зчитує інформацію з магнітної смужки або чипа, перевіряє платоспроможність клієнта і звертається до банку для отримання дозволу на проведення розрахункової операції;
• клієнт отримує чек або «сліп», який підтверджує, що транзакція пройшла успішно.

Вартість POS-терміналів може коливатися від 1000 до 10 000 грн і вище.

Вибір POS-терміналу залежить від господарської діяльності підприємства. Необхідно відзначити, що залежно від того, у який спосіб термінал зв’язується з банком для підтвердження інформації щодо картки, розрізняють термінали:

1) традиційні (зв’язок за допомогою телефонної лінії). Рекомендовані для дрібних традиційних торговельно-сервісних підприємств;

2) швидкісні (зв’язок за допомогою оптоволоконного кабелю і маршрутизатора). Рекомендовані для великих супермаркетів і торговельних мереж;

3) переносні (аналогічні традиційним, але мають додатково базу для зарядки, під’єднану до електромережі і підключену до телефонної лінії, що дає змогу переміщувати термінал у межах торговельної площі). Як правило, використовуються у ресторанному бізнесі;

4) мобільні (зв’язок за допомогою GPRS-каналу). Рекомендовані для роздрібної торгівлі або торгівлі з доставкою товарів/послуг клієнтові. Зазвичай їх використовують інтернет-магазини, кур’єри для доставки додому замовлень (наприклад піци) та інші подібні сервіси;

5) інтегровані з комп’ютером (з’єднуються з банком через платіжний web-сайт, що слугує посередником). Такими терміналами можуть користуватися найрізноманітніші точки продажів. Система потребує значніших витрат, але якщо комп’ютер купували для господарської діяльності незалежно від необхідності встановлення терміналу, такий варіант може виявитися економічно більш вигідним;

6) інтегровані зі смартфоном (функцію посередника виконує смартфон або планшет).

Пропонуємо докладніше зупинитися на останньому з перелічених видів терміналів. Вони з’явилися не дуже давно, але є справжньою знахідкою для дрібного бізнесу, який хоче відповідати добі і не втрачати жодного клієнта. Якщо раніше смартфонами користувалися в основному керівники бізнесу, то зараз майже кожен продавець має в кишені це «диво ворожої техніки». Та й чому не користуватися функціоналом міні-комп’ютера для розв’язання і цієї проблеми? IT-технології надають таку можливість. Наразі існує дві можливості еквайрінгу за допомогою смартфону: через картрідер і безконтактний мобільний еквайрінг. Мініатюрні картрідери, що їх вставляють в аудіорознім смартфону, планшета чи комп’ютера, дають змогу зчитувати інформацію з картки.

Безконтактний мобільний еквайрінг полягає у встановленні спеціального програмного забезпечення, що використовує технологію оптичного розпізнавання карток. Аби прийняти платіж за карткою за допомогою смартфону, досить завантажити безоплатний додаток iPay, підключити картку чи рахунок, на які зараховуватимуться платежі, потім просканувати картку камерою смартфону з додатка iPay і підтвердити платіж.

Бухгалтерський облік

Розрахунок за товари (послуги) банківською карткою підприємства торгівлі відображають за дебетом субрахунку 331 «Грошові документи в національній валюті» у кореспонденції із субрахунком 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», на якому окремо виділяється субрахунок «Розрахунок платіжними картками».

Згодом інкасація до банку-еквайра відображається за дебетом субрахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» в кореспонденції із субрахунком 331 «Грошові документи у національній валюті».

Сума комісійної винагороди, яку утримує банк-еквайр за обслуговування цієї операції, відображається у складі витрат на збут за дебетом рахунку 93 «Витрати на збут» і кредитом обраного підприємством субрахунку.

Собівартість товарів, реалізованих із розрахунком карткою, проводять за дебетом субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» і кредитом субрахунку 282 «Товари у торгівлі».

Відображення в обліку операції розрахунку за товар (послугу) за допомогою банківської картки.

Торговельне підприємство — платник ПДВ реалізувало товари за банківською карткою на суму 1200,00 грн. Комісійна винагорода за обслуговування банку-еквайра становила 1,5%.

Порядок відображення в обліку операцій за даними прикладу 1 наведено в таблиці.

Резюме

1. Норми законодавства стосовно платіжних терміналів спонукають підприємців до правильних і потрібних дій для ефективного розвитку бізнесу.

2. Під час укладання договору з банком обов’язково зверніть увагу на термін, протягом якого банк опрацьовує документи й перераховує підприємству кошти за операціями з банківськими картками, а також на розмір утримуваної при цьому комісійної винагороди.

3. Використання технічних новинок, наприклад інтегрованих зі смартфоном POS-терміналів, дає підприємцям змогу дотримуватися норм законодавства і не втрачати жодного клієнта.

Нормативна база

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X.

Закон про платіжні системи — Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III.

Закон № 5518 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» від 06.12.2012 № 5518-VI.

Постанова № 878 — постанова КМУ «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 № 878.

Положення № 1177 — Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою КМУ від 17.08.2002 № 1177.

Дата підготовки
14.07.2014