Передбачається, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) уведення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду чи до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада й середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більш ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада й середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Це означає, що роботодавців фактично позбавили можливості з 2016 року отримувати компенсацію із бюджету в межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу в особливий період.
Як наслідок, якщо компенсаційні виплати з бюджету роботодавці не отримуватимуть, то й не діятиме звільнення від оподаткування виплат, нарахованих у межах середнього заробітку таким працівникам.

Тож фактично на роботодавців переклали весь тягар із забезпеченням гарантій працівникам, призваним на військову службу.
Адже в ч. 2 ст. 265 КЗпП лишається відповідальність у вигляді штрафу в 10 мінімальних зарплат за кожного працівника, щодо якого не забезпечено гарантій, передбачених ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП.

У такій ситуації незрозуміло, чому одночасно було викладено в новій редакції друге речення ч. 7 ст. 7 Закону № 2464, яка тепер передбачає, що не нараховується та не утримується ЄСВ із виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації.