ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування постанови
про мінімальний розмір витрат виконавчого провадження

Обставини справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/1111/24 (далі – Рішення) було задоволено позовні вимоги ТОВ «ФІНІШ» щодо стягнення заборгованості з ТОВ «СТАРТ» за договором від 01.09.2024 № 01/2024 у розмірі 100 000,00 грн на користь ТОВ «ФІНІШ» у зв’язку з неналежним виконанням ТОВ «СТАРТ» умов договору. Рішення набрало законної сили з 21.10.2024, і судом був виданий наказ від 21.10.2024.

ТОВ «СТАРТ» добровільно виконало Рішення, перерахувавши 22.10.2024 на банківський рахунок ТОВ «ФІНІШ» 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 22.10.2024 № 1234.

Однак державним виконавцем Іваненком Іваном Івановичем Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі – Відповідач) 24.10.2024 було відкрито виконавче провадження № 12345678 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/1111/24.

Також Відповідачем у рамках виконавчого провадження № 12345678 24.10.2024 було ухвалено: постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (про стягнення 260 грн) і постанову про арешт коштів боржника.

Позивачу стало відомо про відкриття виконавчого провадження 26.10.2024, оскільки на банківські рахунки компанії було накладено арешт.

Позивач подав заяву про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2024, додатком до якої є платіжне доручення від 22.10.2024 № 1234. Цією заявою Позивач повідомив Відповідача про те, що він добровільно виконав Рішення до відкриття виконавчого провадження № 12345678, тому виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).

Постановою від 27.10.2024 Відповідачем було закінчено виконавче провадження № 12345678 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 та скасовано арешт банківських рахунків Позивача. Однак постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.10.2024 не була скасована та й досі підлягає виконанню.

Позивач, використовуючи контактні дані Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві, за допомогою телефонного зв’язку зв’язався з Відповідачем з приводу постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.10.2024. В усному порядку Відповідач повідомив Позивачу, що він не може скасувати зазначену постанову, оскільки фактично поніс витрати на відкриття цього провадження, і ця постанова підлягає виконанню Позивачем. Доказів понесених витрат Відповідач не надав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРТ» вважає постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.10.2024 за виконавчим провадженням № 12345678 незаконною і такою, яка підлягає скасуванню з огляду на таке.

Щодо підсудності справи

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як визначено ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 у справі № 310/2210/21 зазначив, що постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження і про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження хоча і є відмінними постановами виконавця, проте мають подібну правову природу: обидва види постанов стосуються безпосереднього виконання рішень інших органів (посадових осіб) – виконавця, а не судового рішення.

Тож розглядати скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідної постанови. належить за правилами адміністративного судочинства.

Подібні висновки про юрисдикцію такого спору зробив Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 21.06.2023 у справі № 760/16864/19 (провадження № 61-2555св22).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні Окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Таким чином, ця справа підсудна Київському окружному адміністративному суду.

Обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями,
діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів Позивача

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 18 Закону № 1404, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує на обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, установленому ст. 27 цього Закону.

Як визначено в ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404, виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України державним виконавцем у розмірі 10 % суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Нормою п. 2 розд. VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція № 512/5), установлено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних і додаткових витрат.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов’язаних з винесенням постанов:

• про відкриття виконавчого провадження;
• стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
• стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
• стягнення витрат виконавчого провадження;
• закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов’язані з винесенням постанов, включають витрати:

• на виготовлення постанов і супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
• пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв’язку).

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону № 1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром (крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1–4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням). Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу, зазначену у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику на їхні адреси, зазначені у виконавчому документі, а в разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження – на адресу, вказану у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404 у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, та випадків нестягнення приватним виконавцем виконавчого збору, витрат виконавчого провадження або основної винагороди), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Як зазначалось вище, Позивач добровільно виконав Рішення до відкриття виконавчого провадження, тобто до початку примусового виконання Рішення.

Отже, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.10.2024 підлягає скасуванню з огляду на ч. 1 ст. 40 Закону № 1404.

Варто зазначити, що Відповідач в оскаржуваній постанові зазначив лише суму таких мінімальних витрат, однак докази понесення таких витрат у матеріалах виконавчого провадження відсутні. Ця обставина вказує на безпідставність стягнення цих витрат із Позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тобто на виконавця.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2021 у справі № 640/1612/20 зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що постанова приватного виконавця від 08.01.2020 про стягнення витрат у виконавчому провадженні № 59607875 є рішенням суб’єкта владних повноважень, у зв’язку з чим у разі оскарження в судовому порядку вона підлягає перевірці на відповідність критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що саме на приватного виконавця як суб’єкта владних повноважень покладено обов’язок доведення правомірності своєї постанови від 08.01.2020, у тому числі відповідності зазначених сум фактичним витратам, що були понесені у виконавчому провадженні.

Отже, відсутність доказів понесення таких витрат свідчить про неправомірність і безпідставність винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.10.2024.

Процесуальні заяви

Позивач повідомляє суд, що:

1) законом не встановлено обов’язкового досудового порядку урегулювання спору і він не скористався правом адміністративного оскарження постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.10.2024 (виконавче провадження № 12345678);

2) заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалися;

3) ним не подано іншого позову до цього ж Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, як і немає рішень судів щодо предмета спору.

Ураховуючи вищевикладене,

ПРОСИМО:

1. Скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.10.2024 (виконавче провадження № 12345678).

2. Стягнути судові витрати з Відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ».

Додатки:

1. Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

2. Копія позовної заяви з усіма додатками для Відповідача.

3. Платіжне доручення про сплату судового збору.

4. Копія рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/1111/24.

5. Копія платіжного доручення від 22.10.2024 № 1234.

6. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.10.2024.

7. Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.10.2024 – про стягнення 260 грн.

8. Постанова про арешт коштів боржника від 24.10.2024.

9. Копія заяви про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2024 з доказами направлення та отримання Відповідачем.

10. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.10.2024.