Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Коригуємо норми списання ПММ у холодну пору року

Із цієї статті ви дізнаєтеся: які коригуючі коефіцієнти можна застосувати для розрахунку нормативної витрати ПММ у холодну пору року.

Що можна зробити на практиці:

  • призначити відповідального, який вестиме спостереження за фактичними кліматичними умовами під час роботи автотранспорту (за допомогою вимірювань, проведених працівниками підприємства та/або на підставі метеовідомостей) і фіксувати їх у спеціальній документації;
  • розробити форми такої документації;
  • установити коригуючі коефіцієнти для роботи в холодну пору року та порядок їх застосування.

Загальні положення

Якщо підприємство використовує автомобільний транспорт, то для планування потреб у паливно-мастильних матеріалах (далі – ПММ), а також для контролю за витратою таких матеріалів слід застосовувати норми, передбачені чинним законодавством. Тобто витрату ПММ слід нормувати.

Під нормуванням розуміється встановлення допустимої міри споживання палива в певних умовах експлуатації автомобіля.

Базові лінійні норми та нормативи витрати палива і мастильних матеріалів для кожної моделі (модифікації) автомобіля затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43 (далі – Наказ № 43, Норми № 43) і в додатках до Норм № 43.

Такі норми і нормативи застосовуються для роботи автомобіля в умовах, які є стандартними для його використання. Якщо ж кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації автомобіля відрізняються від стандартних, тоді для розрахунку нормативної витрати ПММ додатково застосовуються коригуючі коефіцієнти, які підвищують або знижують базові значення норм витрати палива.

Наприклад, для легкових автомобілів та автобусів, згідно з п. 4.1 Норм № 43, нормативна витрата палива розраховується за формулою

Qн = 0,01 х Hs х S х (1 + 0,01 х K),

де Qн – нормативна витрата палива, л (м3);

   Hs – базова лінійна норма витрати палива, л/100 км (м3/100 км);

   S – пробіг автомобіля, км;

   K – сумарний коригуючий коефіцієнт, %.

Зрозуміло, що без застосування коригуючих коефіцієнтів не обійтися при розрахунку нормативної витрати палива в холодну пору року, у складних погодних умовах. Адже такі умови експлуатації автомобіля відрізняються від стандартних в гірший бік, що призводить до більшої витрати палива.

Розглянемо, які саме підвищувальні коригуючі коефіцієнти можна застосовувати в холодну пору року. Вони наведені в розд. 3 Норм № 43. Завважимо, що застосування таких «зимових» коефіцієнтів дозволяє збільшити розрахункову нормативну витрату палива.

Коефіцієнт роботи в холодну пору року (пп. 3.1.1 Норм № 43)

Коефіцієнт «на холод» застосовується залежно від фактичної температури навколишнього середовища і становить:

  • від 0 °C до –5 °C включно – до 2 %;
  • нижче –5 °C і до –10 °C включно – до 4 %;
  • нижче –10 °C і до –15 °C включно – до 6 %;
  • нижче –15 °C і до –20 °C включно – до 8 %;
  • нижче –20 °C і до –25 °C включно – до 10 %;
  • нижче –25 °C – до 12 %.

Крім того, у таких самих розмірах і в діапазоні таких самих температурних умов додатково застосовується підвищувальний коефіцієнт на розігрівання двигуна (пп. 3.1.1.2). Він установлюється на пробіг перших 2 км (або на пробіг завдовжки менше 2 км) за умови, що перед початком такого пробігу двигун автомобіля був відключений не менше однієї години.

Конкретний порядок обліку кліматичних умов для розрахунку нормативних витрат палива встановлюється наказом керівника підприємства.

Температура повітря, яка враховується для цілей застосування коефіцієнта, визначається як середнє значення температури навколишнього середовища для певного звітного періоду експлуатації. У свою чергу, звітний період установлюється згідно з наказом керівника – або для всього автотранспортного парку підприємства, або індивідуально для кожного транспортного засобу. Можуть також виділятися окремі періоди (час) експлуатації і пробіг, який їм відповідає. У такому разі на такі періоди (частина маршруту) може бути встановлено індивідуальний підвищувальний коефіцієнт. Наприклад, на пробіг у нічний час у холодну пору року, коли температура значно нижча за середньодобову.

Значення температури може визначатися за даними:

  • Українського гідрометеорологічного центру Держметеослужби;
  • інших достовірних офіційних джерел;
  • документально оформлених власних вимірювань. У такому разі керівник підприємства призначає відповідального, який веде спеціальний журнал обліку температурного режиму в довільній формі. Примірну форму такого журналу див. на с. 40 цього номера. Температура навколишнього середовища вимірюється термометром, який встановлено на автомобілі або знаходиться у водія.

Для застосування коефіцієнта може прийматися значення середньодобової температури або середньої температури за певну частину доби (ніч, ранок, день, вечір) або комбінація таких значень, яка припадає на час експлуатації техніки. Наприклад, середня температура за ранок-день або за ранок-день-вечір тощо. Середнє значення може бути також встановлене на підставі температурних значень на початок і кінець руху автотранспорту згідно із записами в дорожніх листах чи документах, що їх замінюють, або в інших звітних документах.

При нестабільних погодних умовах зі значними коливаннями температури Держадміністрація автотранспорту рекомендує щодня встановлювати коригуючий коефіцієнт залежно від фактичної температури повітря (лист від 10.03.09 р. № 1022-09/07/19-09).

Не хочете регулярно визначати коефіцієнт залежно від змін температури? Тоді є альтернативний варіант – установити фіксоване значення коефіцієнта на будь-який період для окремих автомобілів або для всього автопарку підприємства. Це можна зробити за умови, що різниця між температурою навколишнього середовища під час експлуатації техніки в такому періоді та мінімальною температурою, яка відповідає початку застосування фіксованого значення коефіцієнта (див. температурну шкалу, наведену вище), не перевищує 5 °C.

Зверніть увагу: величину коефіцієнта роботи в холодну пору року рекомендується встановлювати залежно від кількості поїздок на короткі відстані (менше 5 км) у загальному пробігу автомобіля. Чим більша кількість таких поїздок – тим вище значення коефіцієнта (у межах установленого регламенту). Якщо ж середня тривалість однієї поїздки в загальному пробігу автомобіля перевищує 10 км, тоді рекомендується застосовувати мінімально можливе значення коефіцієнта (пп. 3.1.1.1 Норм № 43).

Коефіцієнт роботи у складних дорожніх умовах (пп. 3.1.8 Норм № 43)

Величина коефіцієнта «на складність» може становити до 35 %.

У холодну пору року цей коефіцієнт застосовується не більше 30 днів на рік (сумарно) при експлуатації автомобіля в надважких дорожніх умовах на дорогах загального користування в період сезонного бездоріжжя, сніжних заметів, сильного снігопаду й ожеледі та іншого стихійного лиха.

Причому коефіцієнт застосовується окремо для конкретної частини маршруту з відповідними умовами руху. При цьому наявність надскладних дорожніх умов повинна бути обов'язково задокументована відповідальними особами в дорожніх листах або в інших звітних документах.

Зверніть увагу: цей коефіцієнт не може застосовуватися одночасно з коефіцієнтами, які застосовуються при роботі автомобіля:

  • у кар'єрах, на пересіченій місцевості в складних і надскладних дорожніх умовах (пп. 3.1.7);
  • під час робіт, які вимагають знижених швидкостей, у тому числі в разі тимчасового ускладнення руху, викликаного проведенням дорожніх ремонтних робіт (пп. 3.1.6).

Коефіцієнт «комфорту» (пп. 3.1.13 Норм № 43)

У холодну пору року для підтримки прийнятних (комфортних) температурних умов у салоні автомобіля, а також забезпечення належної оглядовості використовують автомобільний кондиціонер або установку «клімат-контроль». Тому в разі обігріву салону, у тому числі скла автомобіля, при розрахунку нормативної витрати палива застосовують підвищувальний коефіцієнт залежно від фактичної температури повітря:

  • нижче + 5 °C і до –5 °C включно – до 0,5 %;
  • нижче –5 °C і до –15 °C включно – до 1 %;
  • нижче –15 °C і до –25 °C включно – до 1,5 %;
  • нижче –25 °C – до 2 %.

Завважимо, що деякі автомобілі можуть бути обладнані автономними (незалежними) обігрівачами. Для таких обігрівачів нормативна витрата палива розраховується окремо у відсотках від базової норми витрати на одну годину роботи обігрівача (за його нормальної потужності) залежно від фактичної температури навколишнього середовища в холодну пору року (п. 1.8 Норм № 43). Базові норми витрати палива автономними обігрівачами наведено в додатку Г до Норм № 43.

Припустимо, автономний обігрівач використовується обґрунтовано, але для нього базові норми витрати палива в додатку Г не встановлені. У такому разі користуються тимчасовою нормою, установленою ДержавтотрансНДІпроектом, або застосовується коефіцієнт «комфорту» залежно від фактичної температури повітря:

  • нижче +15 °C і до +5 °C включно – до 2 %;
  • нижче + 5 °C і до –5 °C включно – до 4 %;
  • нижче –5 °C і до –15 °C включно – до 6 %;
  • нижче –15 °C і до –25 °C включно – до 8 %;
  • нижче –25 °C – до 10 %.

Зверніть увагу! Для всіх автомобілів, крім автобусів, значення коефіцієнта «комфорту» коригується залежно від робочого об'єму двигуна шляхом множення його базового значення на умовний коефіцієнт використання потужності двигуна Квп.

Квп = 2 000 : Vр,

де Vр – робочий об'єм двигуна, см3.

Коефіцієнт «простою» у холодну пору року (пп. 3.4.3, 3.4.4 Норм № 43)

У холодну пору року допускається застосування додаткової 5%-вої надбавки від базової лінійної норми на одну годину простою автомобіля. При цьому така надбавка може бути відкоригована додатково шляхом додавання коефіцієнта «комфорту» залежно від фактичної температури повітря (з розрахунку у відсотках від базової лінійної норми на одну годину простою).

Застосовується коефіцієнт «простою» у випадку:

  • обґрунтованих вимушених простоїв автомобіля із включеним двигуном у холодну пору року для обігріву салону за допомогою кондиціонера або установки «клімат-контроль» (пп. 3.4.3);
  • вимушених тривалих простоїв автомобіля у транспортних заторах із включеним двигуном (пп. 3.4.4).

Загальні правила застосування коригуючих коефіцієнтів

1. Коригуючі коефіцієнти застосовуються тільки до базового значення норм витрати палива, установлених Наказом № 43, або до тимчасових значень таких норм, визначених ДержавтотрансНДІпроектом. Якщо ж підприємство до отримання тимчасових норм визначає витрату палива на підставі самостійно установлених норм, то в цьому випадку підвищувальні коефіцієнти застосовувати не можна. Це не передбачено Наказом № 43.

2. Підприємствам дозволено самостійно встановлювати конкретні величини коефіцієнтів у заданих межах і строки їх дії (пп. 3.5.8 Норм № 43). Застосовувати норми додаткового споживання палива разом з його нормативними витратами дозволяється за умови, що таке застосування буде належним чином обґрунтоване і задокументоване записами відповідальних осіб у звітних документах – у порядку, затвердженому наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

3. Максимальні значення підвищувальних коригуючих коефіцієнтів відповідають гранично допустимим нормам витрати палива для надскладних умов експлуатації транспортних засобів і не можуть бути встановлені одночасно на всі автомобілі (обладнання) підприємства і на весь період їх експлуатації (пп. 3.5.2 Норм № 43).

4. Рекомендується по можливості встановлювати індивідуальні значення коригуючих коефіцієнтів (у межах регламенту) для кожного транспортного засобу залежно від особливостей його конструкції, технічного стану, умов експлуатації тощо відповідно до фактичних потреб (пп. 3.5.3 Норм № 43). При цьому слід пам'ятати, що перевищення водіями встановлених швидкісних обмежень призводить до значного підвищення споживання палива.

5. З метою економного використання ПММ, зменшення техногенного впливу транспортних засобів на навколишнє середовище і людину, підвищення безпеки при перевезеннях рекомендується обґрунтовано застосовувати мінімально можливі значення підвищувальних коригувальних коефіцієнтів (пп. 3.5.3 Норм № 43).

6. Усі значення коригуючих коефіцієнтів, наведені в Наказі № 43 з прийменником «до», слід розуміти як «включно» (пп. 3.5.1 Норм № 43).

7. При розрахунку коригуючого коефіцієнта його значення округляється до трьох значущих цифр після коми (пп. 3.5.1 Норм № 43).

8. Підприємство може застосувати одночасно відразу декілька коригуючих коефіцієнтів з огляду на положення Наказу № 43. У цьому випадку розраховується сумарний коригуючий коефіцієнт, що дорівнює сумі коригуючих коефіцієнтів:

K = K1 + K2 + ... + Кn.

Приклад

Підприємство, яке знаходиться в м. Києві, займається продажем і доставкою питної води населенню та організаціям міста. Доставка води здійснюється вантажо-пасажирським автомобілем Renault Kangoo. У листопаді пробіг автомобіля становив 2 300 км, фактична витрата дизпалива (за чеками) – 160 л. Залишок палива в баку автомобіля на момент розрахунку витрати палива – 1 л (визначено шляхом зливу бензину у вимірювальну ємність), тобто бак практично порожній.

У період з 27 по 28 листопада на всіх міських дорогах була сильна ожеледиця, а значення середньоденної температури становило –5 °C. Пробіг автомобіля за ці два дні (згідно з дорожніми листами) становить 180 км.

Наказом по підприємству для розрахунку нормативної витрати палива встановлено підвищувальні коефіцієнти: 15 % – для роботи в міських умовах (пп. 3.1.4 Норм № 43) та 1,8 % – для роботи при температурному режимі від 0 °C до –5 °C включно (пп. 3.1.1.1 Норм № 43). Окремим наказом на 27–28 листопада був установлений коригуючий коефіцієнт роботи у складних дорожніх умовах у розмірі 30 % (пп. 3.1.8 Норм № 43).

Розрахуємо в таблиці нормативну витрату дизельного палива для нашого автомобіля за листопад з урахуванням коригувань на зимовий час. Оскільки два дні в листопаді автомобіль працював в особливих погодних умовах, то за ці дні зробимо окремий розрахунок.

Розрахунок нормативної витрати палива за листопад


п/п

Показник

Період

01.11.15 г. – 26.11.15 р.,
29.11.15 р., 30.11.15 р.

27.11.15 р.
і 28.11.15 р.

01.11.15 г. –
30.11.15 р.

1

2

3

4

5

1

Пробіг автомобіля (S, км)

2 120

180

2 200

2

Базова лінійна норма (Hs, л/100 км)

(таблиця А.10.1 Норм № 43)

6,0

3

Підвищувальні коефіцієнти:

– робота в міських умовах (м. Київ) 1)


15 %*

– робота в холодну пору року 2)

1,8 %

– робота в складних дорожніх умовах 3)

30 %

– сумарний підвищувальний коефіцієнт

(Kå = K1 + K2 + К3)

15%

46,8 %

4

Нормативна витрата палива (Qн, л):

Qн = 0,01 х Hs х S х (1 + 0,01 х Kå)

146,28
[0,01 х 6,0 х 2 120 х
х (1 + 0,01 х 15)]

15,85
[0,01 х 6,0 х 180 х
х (1 + 0,01 х 46,8)]

162,13

* Застосування цього коригувального коефіцієнта не залежить від пори року.

Завважимо, що якби підприємство не застосувало «зимові» коригуючі коефіцієнти, то нормативна витрата палива становила б 151,8 л [0,01 х 6,0 х 2 200 х (1 + 0,01 х 15)], тобто була б менша від фактичної.

У цьому випадку, як видно з таблиці-розра­хунку, у листопаді нормативна витрата палива (162,13 л) виявилася більшою за фактичну (160 л). Тобто підприємство благополучно «вписалося» в норму.

А що робити, якби не вписалося? Тоді для того, щоб не фіксувати перевитрату палива, можна було б для розрахунку нормативної витрати палива спробувати застосувати ще коефіцієнт на розігрівання двигуна, коефіцієнти «комфорту» і «простою» (на підставі окремих наказів керівника).

ВИСНОВКИ

У холодну пору року фактична витрата палива підвищується. Тому для розрахунку нормативної витрати палива в цьому періоді можуть застосовуватися коригуючі коефіцієнти, а саме:

  • коефіцієнт роботи в холодну пору року;
  • коефіцієнт роботи у складних дорожніх умовах;
  • коефіцієнт «комфорту»;
  • коефіцієнт «простою».

Застосування таких «зимових» коефіцієнтів дозволяє підвищити величину нормативної витрати палива. Водночас, якщо на автомобіль не встановлено базові лінійні або тимчасові норми витрати палива, то застосовувати коригувальні коефіцієнти не можна.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права

4428 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали