Працівники 60+: обмеження та робота під час карантину
Протягом місяця із запровадження карантину роботодавці отримали вже багато роз’яснень щодо організації роботи персоналу в таких умовах. На сьогодні це питання особливо гостро стоїть щодо осіб, які досягли 60-річного віку. Розглянемо, як діяти роботодавцю, якщо в нього є такі працівники.
Як відомо, постановою КМУ від 11.03.20 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі – Постанова № 211) до 24.04.20 р. в Україні запроваджено карантин. Оскільки ситуація змінюється повсякчас, ця постанова вже неодноразово оновлювалася. Зокрема, постановами КМУ від 02.04.20 р. № 255 та від 08.04.20 р. № 262 було внесено зміни, згідно з якими до тих, хто потребує самоізоляції, віднесено, зокрема, осіб, які досягли 60-річного віку.
Такий превентивний захід вжито через те, що найбільший ризик загострень перебігу COVID-19 стосується громадян похилого віку. А громадянами похилого віку відповідно до ст. 10 Закону від 16.12.93 р. № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону від 09.07.03 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тобто це особи віком від 60 років.
Зважаючи на ці обмеження, стає зрозумілим, що працюючі громадяни віком від 60 років на роботу ходити не можуть, бо мають залишатися вдома. Проте в певних сферах діяльності працівникам такого віку працювати дозволено.
Коли особи 60+ можуть працювати
07.04.20 р. на урядовому порталі надано роз’яснення КМУ стосовно обмежень на період карантину для осіб віком від 60 років (далі – Роз’яснення КМУ), де зазначено, що відповідно до Постанови № 211 такі особи повинні залишатися вдома.
Виняток передбачено для осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, не можуть працювати віддалено та забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які:
- провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, нафтохімічної, машинобудівної промисловості, гірничо-металургійної галузі, галузях транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах, галузі оборонної промисловості;
- мають безперервний промисловий цикл;
- надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров’я;
- є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню;
- включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
- є об’єктами потенційно небезпечних технологій і виробництв.
Тобто йдеться про всі ті структури державної, комунальної чи приватної форми власності, бездіяльність яких може призвести до суттєвих втрат для життєдіяльності країни.
Також не потребують самоізоляції, а отже, можуть продовжити роботу на своїх робочих місцях, особи віком від 60 років, які є:
- державними службовцями;
- депутатами усіх рівнів;
- міськими головами;
- суддями;
- іншими особами, на яких поширюється дія Закону від 14.10.14 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції»;
- медиками;
- військовослужбовцями та працівниками ЗСУ (інших військових формувань та правоохоронних органів).
Дії роботодавців, для яких роботу осіб 60+ дозволено
У такому разі роботодавець має забезпечити профілактичні та протиепідемічні заходи, а саме:
- попередити щодо дотримання «масочного» режиму, адже перебування в громадських місцях* без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно, заборонене;
- вирішити питання організованого перевезення працівників на їхні робочі місця;
- забезпечити вхідний санітарний контроль;
- збільшити кратність проведення дезінфекційних заходів;
- забезпечити таких працівників засобами індивідуального захисту, дотримання дистанції працівниками не менш як 1,5 метра та наскрізне провітрювання приміщень;
- не допускати до роботи осіб з ознаками інфекційного захворювання;
- виділити приміщення для тимчасової ізоляції осіб з ознаками захворювання (у разі виявлення працівника з ознаками респіраторного інфекційного захворювання вжити заходів для його ізоляції від здорових осіб та негайно повідомити про цей випадок заклад охорони здоров’я);
- забезпечити медпункти (за наявності) необхідними засобами та обладнанням (термометрами, бактерицидними випромінювачами, дезінфекційними та антисептичними засобами, засобами особистої гігієни та індивідуального захисту тощо).
Крім того, оскільки до 24.04.20 р. згідно з Постановою № 211 громадяни будь-якого віку не мають права перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, особи 60-річного віку також повинні мати при собі такі документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону від 20.11.12 р. № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є, зокрема:
- паспорт громадянина України;
- закордонний паспорт громадянина України;
- дипломатичний чи службовий паспорт України;
- тимчасове посвідчення громадянина України тощо.
А до документів, що підтверджують спеціальний статус особи, належать, зокрема:
- посвідчення водія;
- посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
- посвідка на постійне та тимчасове проживання;
- посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту тощо.
У Роз’ясненні КМУ також рекомендується особам віком від 60 років мати при собі посвідку з місця роботи. Цей документ потрібен для посвідчення того, що особа працює на одному з підприємств, яке забезпечує життєдіяльність міста на період карантину або належить до однієї з вищенаведених категорій. Тож роботодавець має надати своєму працівнику такий документ.
Забезпечення роботодавцями режиму самоізоляції для осіб 60+
Розглянемо варіанти забезпечення роботодавцем режиму самоізоляції працівників, зокрема, віком від 60 років.
1. Запровадження простою
Якщо не запроваджено простій для всього підприємства, роботодавці, у яких є працівники похилого віку, можуть оголосити простій саме для цієї групи осіб.
Простій потрібно належно оформити, попередивши про нього працівників.
Після попередження складається акт у довільній формі, яким підтверджуються обставини, що спричинили простій. В акті фіксуються причини, що зумовили призупинення роботи, а також дати початку та ймовірного закінчення простою.
Час простою на період встановленого урядом карантину вважається простоєм не з вини працівника, а тому оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ст. 113 КЗпП).
2. Дистанційна робота
Якщо особа може працювати вдома, то роботодавець може встановити їй віддалений режим роботи. Відповідно до чинних норм законодавства – це дистанційна (надомна) робота.
Умова про таку форму роботи може встановлюватися в наказі (розпорядженні) роботодавця без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу, проте лише на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру (ст. 60 КЗпП зі змінами, унесеними Законом від 30.03.20 р. № 540-IX).
Законодавство надає право працівникові самостійно обирати місце для виконання роботи та не містить особливих вимог до нього. А отже, для працівника віком від 60 років робочим місцем може бути визначене ним місце самоізоляції. Це не обов’язково буде місце, де він зареєстрований. Робоче місце буде там, де він проживатиме під час карантину та працюватиме за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Нагадаємо, що в разі запровадження дистанційної роботи мають бути обумовлені взаємні обов’язки сторін. Сторони мають самостійно домовитися про систему оплати праці (почасову чи відрядну), строки виконання робіт, способи контролю за її виконанням, питання охорони праці, відповідальності сторін тощо.
Оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу. А роботодавець має забезпечити облік виконаної роботи з використанням будь-яких методів, щодо яких сторони дійшли згоди. Загальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). Заробітна плата має виплачуватися, як і всім іншим працівникам, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП). Також можна домовитись про компенсацію витрат за використання електроенергії та води, зв’язку та обслуговування обладнання тощо на підставі ст. 125 КЗпП.
Виконання дистанційної роботи не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав.
3. Оформлення відпустки
Звісно, це не найліпший варіант. Але якщо інші варіанти не є можливими, роботодавець може надати працівникові віком від 60 років неоплачувану відпустку на весь період карантину. До речі, надавати благодійну матеріальну допомогу на цей час не заборонено.
Обов’язковою умовою надання відпустки без збереження заробітної плати є бажання працівника, якому надається така відпустка. Тобто для її одержання працівник має написати заяву.
Кількість днів відпустки визначається періодом, на який оголошено карантин на певній території. Оскільки працівники похилого віку повинні самоізолюватися до 24.04. 20 р., у заяві може фігурувати саме ця дата. Якщо карантин продовжать, відпустку потрібно буде продовжити.
Звісно, таким працівникам може бути надана й невикористана щорічна відпустка, яка дозволить легше пережити цей період з фінансового погляду. Для цього роботодавець видає наказ на підставі заяви працівника.
Звільнення під час карантину
Одразу наголосимо, що звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) та угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) не заборонено. Під санкції можуть потрапити лише звільнення через карантин, проте жодних змін до законодавства не вносилось.
До того ж, у постанові КМУ від 25.03.20 р. № 256 (далі – Постанова № 256) зазначено, що підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності на час встановлення карантину рекомендовано не звільняти працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, та працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, з підстав, установлених п. 3, 4 і 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП, зокрема, за:
- систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
- прогул (у т. ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
- нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) за певного захворювання. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Тобто не рекомендується звільняти не лише працівників віком від 60 років, а й усіх інших, які працюють вдома та перебувають у неоплачуваних «карантинних» відпустках.
Крім того, за п. 3 Постанови № 256 суб’єктам господарювання державного сектору економіки, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, і державним банкам з метою забезпечення безперебійної роботи в умовах встановленого карантину рекомендується утримуватись від кадрових змін в органах управління, не допускати звільнення працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, та працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину.
Зверніть увагу, що під час перебування працівника у відпустці звільнення з ініціативи роботодавця не допускаються (ч. 3 ст. 40 КЗпП).
Висновки та перспективи
Як бачимо, роботодавцю не слід поспіхом і необдумано вчиняти дії щодо працівників похилого віку. Адже таким особам саме зараз потрібна підтримка як ніколи. До того ж, часто вони є найбільш професійними та досвідченими працівниками. Та й урядовці говорять про те, що держава планує виплачувати частину окладу особам віком від 60 років, які перебувають в неоплачуваній відпустці на період карантину або якщо на підприємстві оголошено простій на цей час. Про порядок цієї оплати поки що нічого невідомо, але сподіваємося, що найближчим часом буде ухвалено необхідні рішення.
________
Коментарі до матеріалу