Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Чи зобов’язане виробниче підприємство мати калькуляцію собівартості продукції?

Під час перевірки від підприємства вимагають пред'явити калькуляцію собівартості виготовленої продукції. Чи є правомірною така вимога? І чим ризикує підприємство, якщо в нього немає такого документа?

Почнемо з того, що чинне законодавство не містить визначення поняття «калькуляція». І не вимагає оформлення окремого документа з такою назвою. На практиці під калькуляцією розуміють розрахунок витрат у грошовому вираженні на одиницю виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Для визначення договірної вартості виробленої підприємством продукції калькуляція собівартості не обов’язкова. Адже сторони вказують ціну продукції в договорі. Однак для цілей податкового обліку собівартість виготовленої продукції має значення. Так, у пп. 138.1.1 Податкового кодексу (далі – ПК) сказано, що до складу податкових витрат відноситься собівартість реалізованих товарів. При цьому під собівартістю реалізованих товарів розуміють витрати, прямо пов'язані з виробництвом таких товарів, які визначаються відповідно до П(С)БО (пп. 14.1.228 ПК). Перелік таких витрат наведено у п. 138.8 ПК. Таким чином, під час формування собівартості продукції у податковому обліку слід застосовувати правила П(С)БО в частині, яка не суперечить п. 138.8 ПК.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів та витрат на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ПК).

Відповідно до абзацу восьмого п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. Наприклад, перелік і склад статей калькулювання для цілей бухобліку може бути встановлений підприємством у наказі про облікову політику.

Інших вимог щодо обов’язкової наявності калькуляції собівартості продукції чинне законодавство не містить.

Таким чином, вважаємо, що підприємство правомірно відображає у податковому обліку витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, якщо такі витрати підтверджено первинними документами.

Крім того, на підприємстві бажано в наказі про облікову політику навести перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Не всі платники податків надають калькуляцію собівартості під час проведення перевірок, посилаючись на те, що такий документ не є первинним (листи Мінфіну від 15.02.13 р. № 31-08410-07/23-357/246 та від 29.05.09 р. № 31-34000-10-16/14618). При цьому підтверджують витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виготовлених підприємством, первинними документами. Однак податкові органи вважають, що платники податків зобов’язані пред'являти для перевірки саме калькуляцію собівартості (лист ДПС від 29.03.13 р. № 1870/А/22-2314).

Чим ризикує підприємство, якщо не надасть такий документ перевіряючим?

Не виключено, що в акті перевірки буде вказано на відсутність калькуляції собівартості на час проведення перевірки і зроблено висновок про безпідставність визнання податкових витрат. Тоді податковий орган може прийняти податкове повідомлення-рішення про донарахування підприємству податку на прибуток або ж про зменшення від’ємного значення податку на прибуток (залежно від показників податкового обліку платника податків). У такому разі радимо підприємству оскаржити таке повідомлення-рішення (аргументи наведено вище).

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права

4428 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали