Життя в Балансі: інтерв'ю з Оленою Афоніною

Сьогодні ми хочемо познайомити вас ближче з Оленою Афоніною, шеф-редактором видання «БАЛАНС-БЮДЖЕТ», м. Київ

– Олена Володимирівно, розкажіть, як Ви стали шеф-редактором бухгалтерського видання. Ким працювали до цього? 

– Відразу після отримання диплома про вищу освіту я була прийнята на ГП «Головний навчально-методичний центр Держпраці» – спочатку економістом, потім головним бухгалтером. Знаєте, пропрацювавши 20 років на одному місці, починаєш мимоволі думати, що настав час змінювати роботу, хочеться чогось нового. Хоча, зізнаюся, було трохи страшно виходити із зони комфорту. У цей період мені й зателефонували з компанії «Баланс-Клуб» і запросили на співбесіду. Було цікаво, що мені можуть запропонувати, я погодилася прийти. Співбесіду проводив генеральний директор компанії Аполлон Харалампійович Позов. Я завжди була передплатником видання «БАЛАНС-БЮДЖЕТ», і зустрітися віч-на-віч із засновником, щоб розповісти, що подобається в журналі, а що я б змінила – про таку можливість можна було тільки мріяти. І коли мені запропонували стати шеф-редактором видання, я вирішила, що варто спробувати.

– Зізнайтеся, не пошкодували? 

– Звичайно ж, це зовсім інша робота, і багато чому довелося навчитися з нуля. І зараз я теж продовжую вчитися. Але я зрозуміла, що головне – не боятися. Зовсім не страшно змінювати роботу, відстоювати свою точку зору, захворіти й видужати, ризикнути – це здорово! Відповідальність, безумовно, велика, але головному бухгалтеру, як ви розумієте, відповідальність не страшна! Так, роботи багато, але в цьому й полягає інтерес. На колишній роботі я вже знала все, а тут зовсім нові завдання. Працювати в такій професійній команді, де чітко розподілені ролі і кожний відчуває свій рівень відповідальності, по-перше, легко, а по-друге, престижно. Я постійно підвищую свою планку, свій рівень знань, розширюю коло знайомств і напрацьовую навички в різних напрямках. До того ж різко змінювати свою спеціалізацію мені не звикати. За першою освітою я інженер, хімік-технолог. Але в мене був дуже гарний курс економіки підприємства в Київському національному університеті технології та дизайну, тому я вирішила, що саме економічна й фінансова сторона організації роботи на підприємстві мені подобається. І коли прийшла працювати економістом в навчально-методичний центр, тоді ще Держнаглядохоронпраці, то продовжила навчання для здобуття другої вищої освіти за фахом «Бухгалтерський облік і аудит». 

– А з колективом редакції швидко «зійшлися характерами»? 

– Мої перші дні на посаді шеф-редактора були інтенсивно пізнавальними. І я вдячна колективу редакції за допомогу та підтримку. У нас працюють як досвідчені редактори, так і початківці, і кожний із них професіонал у своєму напрямку. Звичайно ж, в усіх нас різні характери, темпераменти, захоплення. Але нас поєднує розуміння того, що для успішної роботи необхідно підтримувати дружні стосунки.

– А свята разом із колективом відзначаєте? 

– Зрідка вдається провести час із колективом у неофіційній обстановці. Таке спілкування приносить багато позитивних емоцій, допомагає взнати про приховані таланти та захоплення колег, благотворно впливає на згуртованість колективу. Усе це в цілому налаштовує на плідну роботу заради досягнення успіху. 

– З якої Ви родини? 

– Я, можна сказати, потомствений бухгалтер. Моя мама працювала заступником головного бухгалтера в РВНО. І в дитинстві на канікулах я часто бувала в неї на роботі. Пам'ятаю всі ці нескінченні папки й цифри. Навіть штампувала документи печаткою «ПОГАШЕНО». Мій батько – державний чиновник. Він ішов на пенсію з посади керівника служби міністра Міністерства праці та соціальної політики. Тому якось знаково, що сьогоднішня моя робота пов'язана і з маминим, і з татовим напрямами. Адже «БАЛАНС-БЮДЖЕТ» – це видання для бухгалтерів бюджетної сфери. 

– Батьки виховували Вас у строгості? 

– Мене виховували в постійному розвитку лідерських якостей. Я за характером активна й цілеспрямована людина. Можу цілодобово розбиратися в якомусь питанні, поки не отримаю позитивний результат. Найголовніше в нашій родині було вчитися і ще раз вчитися! Тому і школу я закінчила з медаллю. І я вдячна своїм батькам за те, що вони приділяли мені дуже багато часу, завжди підтримували й підтримують зараз. Без них я – та що там я – навіть мої діти не досягли б успіху! 

– Розкажіть про своїх дітей. 

– У мене двоє синів. Дмитро – першокурсник факультету комп'ютерних наук і кібернетики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Артем навчається в Голосіївському ліцеї і поки що, як і старший, любить математику. У всьому намагається наслідувати старшого брата! Незважаючи на різницю в шість років, вони досить багато часу проводять разом. Старший допомагає молодшому робити англійську та математику.

– А крім навчання чим вони захоплюються? 

– Мої діти у вільний від навчання час чим тільки не займалися. Я намагалася заохочувати всі їх гарні захоплення. Тут без моїх батьків ми б точно не впоралися. Старший закінчив музичну школу за класом фортепіано. Займався англійською і польською мовами. Молодший ходить на робототехніку і програмування. Три роки ходив на заняття по сквошу. Моя думка, що бажання дитини займатися тим або іншим захопленням потрібно заохочувати. Навіть якщо вона потім це зайняття кине. Ну та й що! Зате вона чітко зрозуміла, що не її. І почала нові пошуки себе. Тільки методом спроб і помилок, методом добору дитина обов'язково знайде своє покликання в житті. А якщо знайде покликання, то стане успішною. 

– Як Ви зазвичай проводите час зі своїми дітьми? 

– Наше спільне захоплення – спорт. Ми відвідуємо клуб «Спорт-Лайф» усією родиною декілька разів на тиждень. Тут завжди можна поєднати корисне із приємним. Позайматися спортом, поплавати, поговорити, пограти в шахи, попити чаю, ну і, звичайно ж, попаритися в сауні. Ще ми любимо подорожувати Україною, Європою. Подорожуючи, ми отримуємо знання й досвід, який допомагає в житті. Дізнаємося багато нового, читаємо, слухаємо, насичуємося енергетикою інших країн і міст. У подорожах активно проводимо час, багато ходимо на екскурсії. Любимо відвідувати різні замки, храми й виставки, фестивалі.
У Києві ми теж ходимо на фестивалі. З останніх, наприклад, «Comic Con» – це виставка героїв коміксів. Мій молодший син їх любить. Навіть учився читати по коміксах. Мріяв потрапити на цей фестиваль. Був у захваті від візуалізації героїв. Люди, переодягнені в героїв коміксів, фотографувалися та спілкувалися з нами. Це свого роду фестиваль-карнавал в американському стилі. 

– Мабуть, якісь риси характеру Вас дратують у чоловіках? 

– Безініціативність і надмірна розслабленість. Чоловік повинен бути лідером у родині, але при цьому вміти сприймати спокійно емоційний бік жінки. Ще чоловіки дуже часто вважають, що вони розумніші за жінок. Але як тільки виникають нерозв'язні проблеми, відразу біжать радитися із жінкою. Як в анекдоті: «Чому чоловіки стверджують, що всі жінки дурненькі, а коли їм потрібно прийняти важливе рішення, говорять: «Піду із дружиною пораджуся»? Я виховую двох чоловіків і завжди говорю їм, що вони повинні вміти аналізувати будь-які ситуації зі спокійним і тверезим розумом, щоб прийняти правильне рішення. Чоловік повинен завжди транслювати впевненість! 

– Як Ви думаєте, що найголовніше у стосунках між близькими людьми?

– Найголовніше у стосунках – це дружба. У любові та родині основа – дружба. Не закоханість, не секс, не лідерство, не гроші, не розподіл ролей і функцій. Усе це додасться, якщо ви кращі друзі і вам класно разом. Так само і з дітьми. Найважливіше – бути для дітей другом і виростити собі друзів. Не треба бути для них нянькою, або вчителем, або тренером, а тим більше диктатором. Не треба ростити собі помічника, раба, виконавця твоїх несправджених мрій. Я та мої діти друзі зараз – друзі назавжди! 

– Ви мудра мама і напевно будете мудрою свекрухою. Бажаємо Вам гарних невісток у майбутньому! А яке Ваше улюблене зайняття вдома? 

– Дуже люблю кухню. Торти, тістечка, печиво я навчилася пекти ще в школі. Як тільки в мене з'являється вільний час, я знаходжу в Інтернеті новий рецепт і готую. Це повинне бути щось складне, з якимись цікавими інгредієнтами. От тільки часу не завжди вистачає. Але коли виходить знайти час, радіє вся родина. Усі сходяться на кухню, на запах і все швидко з'їдають. Я сміюся: чаклувала півдня, а з'їли на раз-два. Для мене готування – це емоційне розвантаження. Як і спорт. Стаєш на доріжку і біжиш. Біжиш, поки не стануть світлими мізки. Я називаю це перезавантаженням. Потім із новими силами думається краще. І обов'язково приходять рішення складних життєвих питань. А ще якщо мучить якесь запитання – лягай спати. Мозок уві сні опрацює інформацію, і ти прокинешся з готовою відповіддю. 

– Які цілі Ви ставите перед собою сьогодні? 

– Я знаю, чого я хочу добитися, працюючи шеф-редактором видання «БАЛАНС-БЮДЖЕТ». Нашими передплатниками є тисячі бухгалтерів України. Я хочу допомагати їм вирішувати складні, не врегульовані законодавством питання, давати потрібні та професійні консультації на сторінках видання. Інформувати і проводити аналіз нормативних актів, підкріплюючи їх рекомендаціями та висновками посадових осіб міністерств і відомств. Мені важливо, щоб нашому виданню довіряли, а для цього ми постійно проводимо зустрічі, круглі столи, спілкуємося з нашими передплатниками, які телефонують на консультаційну лінію. 

– Що Ви хотіли б сказати Вашим передплатникам у різних регіонах України?

– Найчастіше запитання, яке я ставлю при зустрічі з бухгалтерами: «Які у вас проблеми, у чому б ви хотіли розібратися і чим редакція може допомогти у вашій роботі?» І зараз хочу повторити ще раз: шановні передплатники, звертайтеся до редакції з усіма виникаючими запитаннями. Ми працюємо для вас.