Іноземне насіння: чим відрізняється процес сертифікації в Україні та ЄС

Сертифікація насіння в Україні та у ЄС має низку відмінностей - і у підходах, і у обладнанні. Втім, як запевняють фахівці «Державного центру сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції», незабаром європейські технології відбору проб з`являться і в Україні.

Україна інтегрується у глобальні процеси, зокрема, і у напрямку насінництва. Тож важливо вивчати і поступово впроваджувати у себе нові технології у цій галузі. Тому на запрошення державної організації Österreichische Agentur für Gesundheit und Ernährungssicherheit GmbH (AGES GmbH), яка займається сертифікацією у Австрії, низка фахівців «Державного центру сертифікації  та експертизи сільськогосподарської продукції» у грудні поїхала до Відня, щоб побачити процес сертифікації і лабораторний аналіз насіння, а також спостерігати за автоматичним відбором зразків-проб на заводі компанії DuPont Pioneer у місті Парндорф.

На сьогодні насіннєва сфера трохи відстає від європейської, проте у нас є всі шанси виправити цю ситуацію. Адже саме Україна вважається країною із найбільшою кількістю насіннєвих заводів у Європі.

Процес сертифікації у Австрії є більш формалізованим, у них лише 7 насіннєвих заводів, тож контроль за виробництвом і обігом насіння дуже суворий – у країні існує 5 територіальних підрозділів і 6 насіннєвих лабораторій, що опікуються виробниками насіння (в Україні –  24 філії та 73 регіональні  лабораторії відпровідно). Процедура сертифікації є для всіх виробників платною – ціна сертифікату стартує від 150 євро, тоді як в Україні – близько 30 євро. Тому, якщо Україна зможе підтягнути всі процеси до європейського рівня, цілком ймовірно, що саме наше насіння  стане популярним у європейців.

 Проба автоматом

Одна із найбільш цікавих технологій, яку побачили і дослідили спеціалісти на австрійському заводі DuPont Pioneer, – це прилад для автоматичного відбору проб безпосередньо на заводі для подальшої сертифікацїї відібраного насіннєвого матеріалу. У Австрії такі пробовідбірники існують на кожному із насіннєвих заводів – це дозволяє мінімізувати вплив людського фактору та в рази  пришвидшити процедуру сертифікації. Якщо в Україні наші інспектори-аудитори змушені проводити проби на складі підприємств подекуди цілий день, де температура  взимку лише 12-13 градусів тепла, у Австрії  все відбувається оперативно – інспектор просто забирає спеціально упаковане насіння, опломбовує його, і доставляє на місце проведення експертизи. Крім того, при автоматичному відборі не пошкоджується мішок із насінням, виключена похибка або людський фактор. Ручний відбір проб, за словами Горновської, у Австрії також існує, проте він не настільки поширений. Робиться такими ж методиками, як і в Україні, та й процедура повторної сертифікації проводиться звичайним щупом для насіння.

Подібна автоматична технологія може незабаром з`явитися і в Україні. Самі виробники готові спільними зусиллями придбати такі пробовідбірники і встановити їх на насіннєвих заводах. Головна проблема - розробити відповідну нормативну базу, яка включатиме систему автоматичного відбору до переліку процедур під час сертифікації насіння. У нормативному акті потрібно врахувати низку моментів: які прилади мають це здійснювати, яким вимогами вони мають відповідати, які вимоги до інспекторів та  пакування цих проб, тощо. Відповідний проект  спеціалісти ДП «Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції» уже почали готувати. 

Лабораторія майбутнього

У межах туру спеціалісти відвідали одну із лабораторій Österreichische Agentur für Gesundheit und Ernährungssicherheit GmbH (AGES GmbH) і спостерігали за процесом аналізування насіння. Що стосується лабораторного аналізу, то методики австрійські і українські є аналогічними. Хоча саме обладнання лабораторій є набагато більш сучасним.

Найбільш цікавими виявились великі термостатні кімнати, де здійснюється пророщування рослин із насіння при підтримці стабільних температур, – так можна оперативно бачити повний цикл розвитку рослини і  різні хвороби майбутніх рослин. В Україні лаборанти все ще користуються термостатами радянського зразка, які випущені у 70-тих роках, які подібного ефекту не дають. Крім того, посів насіння здійснюється не тільки у фільтрувальний папір та  пісок, а й на вимогу клієнта може робитися у землю на спеціальних ділянках. У лабораторіях працюють не лише стаціонарні лаборанти, а й сезонні, що дозволяє максимально оперативно проводити роботи у моменти пікового навантаження.

Не можна сказати, що лабораторії  Україні набагато гірші за австрійські. Деякі із них нічим не поступаються, хоча більшість поки далека від ідеалу. Це пов’язано із тим, що довгий час не виділяли кошти на оновлення устаткування, Держсільгоспінспекція ліквідовувалась і трансформувалась, персонал перебував у невизначеній ситуації. На сьогодні можливості є, і ми уже започаткували масштабний проект з оновлення лабораторного устаткування. Проблема, яку також потрібно вирішувати, – це застарілі ДСТУ. Їх потрібно буде не оновлювати і підлаштовувати під європейські вимоги, а повністю писати заново, враховуючи спірні моменти та світову практику.

Джерело: http://agravery.com/uk/posts/show/ino...