Чому підприємцеві не можна отримати оплату в інвалюті на особистий рахунок як фізособі

Ситуація

Підприємець (перевізник) і підприємство (замовник) складають договір міжнародного перевезення вантажу (з Дрездена до Мінська). Обидві сторони договору є резидентами України. При обговоренні умов договору сторони не зійшлися в питанні про порядок оплати послуг з перевезення.

Підприємець хоче отримати за свої послуги 3 000 дол. США, які повинні бути перераховані на інвалютну картку, відкриту в банку на його ім'я як на просту фізособу без підприємницького статусу.

А підприємство не погоджується на такий порядок оплати, оскільки вважає, що перерахувати суму оплати в інвалюті резидентові не можна, це порушення норм українського законодавства.

Хто з них має рацію? Як у договорі правильно передбачити порядок оплати послуг підприємця-перевізника?

Аналіз ситуації

Давайте розкладемо все по поличках.

Чому підприємство не погоджується з умовами оплати, на яких наполягає підприємець?

При оплаті послуг в інвалюті буде порушений закон, тому що:

- на території України заборонено використовувати іноземну валюту як засіб платежу без наявності ліцензії НБУ (посилання на відповідні норми див. нижче), а ліцензії на ведення розрахунків в інвалюті у цьому випадку не має ні підприємство, ні підприємець;

- існує заборона на використання особових рахунків фізосіб для ведення розрахунків у зв'язку зі здійсненням ними підприємницької діяльності (п. 7.7 Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. № 492, далі – Інструкція № 492).

У чому помиляється підприємець?

Помилка 1. Не можна зазначити в договорі вартість перевезення в іноземній валюті

Підприємець визнав взаємовідносини з підприємством зовнішньоекономічною діяльністю, оскільки перевезення вантажу повинне було відбуватися виключно за межами України. І в цьому випадку, на його думку, розрахунок в інвалюті буде допустимим способом розрахунків між резидентами України.

Проте згідно із чинним законодавством:

- зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність українських та іноземних суб'єктів господарювання, побудована на взаємовідносинах між ними, які мають місце як на території України, так і за її межами (абзац дванадцятий ст. 1 Закону від 16.04.91 р. № 959-XII, далі – Закон № 959);

- суб'єкти господарювання (резиденти) – це суб'єкти господарювання, що мають постійне місцезнаходження в Україні (ст. 1 Декрету від 19.02.93 р. № 15-93, далі – Декрет № 15-93);

- іноземні суб'єкти господарювання (нерезиденти) – це суб'єкти господарювання, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України (ст. 1 Декрету № 15-93, абзац двадцятий ст. 1 Закону № 959);

- розрахунки в іноземній валюті допускаються між резидентами і нерезидентами через уповноважені банки в порядку, установленому НБУ (ст. 7 Декрету № 15-93).

Використання інвалюти і платіжних документів в інвалюті при розрахунках за зобов'язаннями на території України допускається у випадках, у порядку і на умовах, установлених законом (ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу, далі – ЦК). Зокрема, використання інвалюти як засобу платежу на території України можливе:

- за наявності індивідуальної ліцензії, виданої НБУ для використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу (п. 1.2, 1.5 Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.04 р. № 483, далі – Положення № 483);

- без наявності ліцензії – у випадках, прямо передбачених п. 1.5 Положення № 483. Але в цьому переліку немає випадку, коли інвалюта використовується як засіб платежу в розрахунках між резидентами при оплаті наданих послуг (виконаних робіт, поставлених товарів).

У нас підприємець (перевізник) і підприємство (замовник) мають постійне місце проживання (місцезнаходження) в Україні, тобто ці суб'єк­ти господарювання є резидентами України. А отже, розрахунки між ними можливі тільки в гривнях.

Помилка 2. Не можна зазначити поточний рахунок фізособи без підприємницького статусу для отримання оплати послуг, наданих цією фізособою як підприємцем.

Договір перевезення укладається підприємцем як суб'єктом господарювання, а не як фізособою без підприємницького статусу. Отже, оплата за договором належатиме йому як підприємцеві, а не як простій фізособі. А перерахування оплати на поточний рахунок, відкритий підприємцем як простою фізособою, буде порушенням заборони, установленої п. 7.7 Інструкції № 492.

Пропонуємо рішення

Передбачити в договорі перевезення порядок оплати відповідно до вимог законодавства, а саме:

1. Визначити вартість послуг перевізника:

- або у твердій сумі в гривнях (наприклад, замість 3 000 дол. США зазначити 72 000 грн.);

- або в еквіваленті до іноземної валюти (тобто зазначити, що вартість послуг із перевезення вантажу становить еквівалент 3 000 дол. США за курсом НБУ на певний день, наприклад на день оплати послуг із перевезення, доставки вантажу до місця призначення або інший день за угодою сторін).

Ця вимога обумовлена нормами законодавства, згідно з якими:

- на території України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. А якщо в договорі зобов'язання визначене в грошовому еквіваленті до іноземної валюти, то виплаті підлягає сума в гривнях, яка обчислюється за офіційним курсом НБУ на день платежу або в іншому порядку, установленому сторонами в договорі (ч. 1, 2 ст. 533 ЦК);

- валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, приймається без обмежень для оплати будь-яких зобов'язань (ч. 1 ст. 3 Декрету № 15-93).

2. Зазначити платіжні реквізити підприємця-перевізника, тобто реквізити рахунка в банку, відкритого на його ім'я як підприємця.

Порада на майбутнє

Укладаючи будь-який договір, звертайте увагу на його умови, особливо на пункт про оплату. І тим більше якщо вартість робіт, послуг або товарів виражена в еквіваленті до іноземної валюти.

Пам'ятайте, що незаконне використання інвалюти як засобу платежу може спричинити для порушника фінансову, адміністративну або кримінальну відповідальність (ст. 16 Декрету № 15-93).