Отримайте доступ до готових рішень, публікацій та оглядів
Підписатися

Особливості застосування гнучкого режиму роботи

10.01.2022 45 0 0

У ч. 1 ст. 60 КЗпП, зокрема, установлено, що за письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, установленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо) норми тривалості робочого часу (ч. 3 ст. 60 КЗпП).

Отже, вищезгадані норми КЗпП саме і передбачають можливість установлення на підприємстві, в установі, організації індивідуального режиму роботи працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 КЗпП гнучкий режим робочого часу передбачає фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. 

Проте може передбачатися й:

  • поділ робочого дня на частини; 
  • змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах установленої норми тривалості робочого часу; 
  • час перерви для відпочинку й харчування.

Зауважимо, що норми ст. 60 КЗпП не містять заборони встановлювати графік роботи з гнучким режимом робочого часу лише протягом окремих днів тижня. Так само не обмежується можливість за гнучкого режиму робочого часу передбачати фіксований час лише в окремі дні тижня.

Оскільки встановлення гнучкого режиму робочого часу, як правило, передбачає письмове погодження між працівником і власником підприємства, установи, організації, Мінекономрозвитку висловило думку, що сторони мають узгодити між собою умови його застосування (години, що належать до змінного фіксованого часу, порядок обліку та оплати годин роботи, обліковий період, строк, на який він запроваджується тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 60 КЗпП власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний, зокрема, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Первинним документом з обліку використання робочого часу, розрахунку з працівниками щодо зарплати, отримання даних про відпрацьований час є Табель обліку використання робочого часу типової форми № П-5 (затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489). У табелі робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, серед іншого і надурочні, нічні години роботи, години роботи у вихідні, святкові та неробочі дні.

Враховуючи наведене, а також норми ч. 11 ст. 60 КЗпП, якою передбачено, що запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників, у разі якщо години роботи (у т. ч. у змінному періоді роботи) припадають на нічний час, їх оплата проводиться відповідно до ст. 108 КЗпП.

Водночас відповідно до ч. 10 ст. 60 КЗпП власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду, норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Отже, якщо трудовий розпорядок на підприємстві, в установі, організації, визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, не передбачає годин роботи вночі, робота не має безперервного характеру, що зумовлює потребу дотримання норми тривалості робочого часу за певний обліковий період (як у разі підсумованого обліку робочого часу), період змінного часу працівника доцільно визначати в межах денної тривалості робочого часу.

У ст. 73 КЗпП визначено перелік святкових та неробочих днів, робота в які не проводиться. У разі залучення працівників до роботи в ці дні вона компенсується відповідно до ст. 107 КЗпП. Оплата у подвійному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

Принагідно інформуємо: якщо працівник протягом відповідного періоду відпрацював усі години, то зарплата нараховується в повному обсязі за умовами трудового договору, у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу або невиконання норми часу – пропорційно до відпрацьованого часу.

Лист Мінекономрозвитку від 28.04.2021 № 4706-06/25564-07.

Коментарі до матеріалу