• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Трудовий чи цивільно-правовий: який договір і коли застосовувати

29.12.2018 2137 0 2

Новації в оплаті праці – 2019
Збалансовуємо час роботи та відпочинку 2019 року
Складаємо графік відпусток у бюджетних установах
Практика розробки положень колдоговору щодо оплати праці
Нюанси оплати праці в держорганах: підказка для укладення колдоговорів
Колдоговір медзакладу: ураховуємо галузеві особливості оплати праці

На початку минулого року набула чинності низка змін до деяких законодавчих актів, якими, зокрема, значно посилено відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю. В окремих випадках штраф може сягати кількох сотень гривень. Практика застосування зазначених актів показала, що одним із найбільш проблемних питань є неправильна кваліфікація трудових відносин. Щоб убезпечитись від неприємних несподіванок, рекомендуємо ознайомитися з основними відмінностями між трудовими та цивільно-правовими договорами та правовими наслідками їх застосування.

Виходячи з положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу (далі – ЦК), у договірних відносинах діє принцип свободи договору. Це означає, що громадяни та юридичні особи мають право укладати договори, які хоча й не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним засадам. Сторони на власний розсуд визначають і узгоджують умови таких договорів. Тобто, якщо сторони мають намір укласти будь-який цивільно-правовий договір (далі – ЦПД), вони можуть самостійно визначити його предмет, узгодити всі умови та скріпити такі домовленості своїми підписами. Чинне законодавство не встановлює обмежень щодо статусу виконавців (за винятком наявності ліцензій для окремих видів робіт і послуг) та тривалості виконання робіт чи надання послуг.

За своєю суттю ЦПД – це угода, сторонами якої є фізособа та підприємство, установа чи організація (далі – установа), предметом якого є виконання фізособою роботи (надання послуг) для отримання конкретного, обумовленого результату. За ЦПД виконавець робіт (послуг) організовує та виконує їх самостійно, не підпорядковуючись правилам внутрішнього трудового розпорядку установи, оскільки не є штатним працівником. Відповідно, до його трудової книжки жодних записів щодо виконання роботи за ЦПД не робиться.

Трудовий договір (далі – ТД) відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП – це угода між працівником і власником установи або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник установи або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як бачимо, основною відмінністю трудового договору від ЦПД є те, що перший регламентується КЗпП, а другий – ЦК, хоча, безумовно, у кожного з них є й інші, не менш важливі ознаки. Так, основна ознака, що відрізняє трудові відносини від цивільно-правових, є те, що трудовим законодавством регулюється власне процес організації трудової діяльності. За ЦПД зазначений процес перебуває поза його межами, натомість головною метою є отримання певного кінцевого результату. Отже, трудовий договір є не що інше, як угода між працівником та роботодавцем щодо здійснення та забезпечення певної трудової функції в діяльності установи.

Повна версія доступна тільки передплатникам

Кращі матеріали