• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Облікова політика установи – із чого починати?

Розпочався новий бюджетний рік, і ви знову повертаєтесь до питання облікової політики, оскільки бухгалтерський облік має вестися бюджетними установами за певними правилами (принципами), визначеними законодавством.

Незважаючи на те що керівник відповідно до законодавства повинен створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, роль головного бухгалтера бюджетної установи в цьому процесі не можна ігнорувати з таких причин.

Зазвичай облікова політика розробляється саме головним бухгалтером, оскільки саме його пропозиції лягають в основу розпорядчого документа бюджетної установи з цих питань, і вони неухильно повинні виконуватися всіма, хто причетний до бухгалтерського обліку.

Слід проаналізувати, що змінилося, чи потрібно по-новому подивитися на облікову політику бюджетної установи.

На відміну від приватного сектора, бюджетна сфера, а відтак і діяльність головного бухгалтера бюджетної установи, має свою специфіку, яка відповідно до вимог бюджетного законодавства чітко визначає ієрархію взаємовідносин між рівнями розпорядників бюджетних коштів і провідну роль головного розпорядника бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Тому Мінфін як регулятор у цій сфері встановив вимоги щодо забезпечення єдиного підходу до облікової політики в межах головного розпорядника бюджетних коштів (п. 4 Методичних рекомендацій з питань бухгалтерського обліку, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.15 р. № 11, далі – Методрекомендації № 11). Це може бути реалізовано безпосередньо ним або шляхом надання дозволу на погодження розпорядчих документів про облікову політику установам нижчого рівня за їх відомчою підпорядкованістю відповідальним виконавцям (розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня) (п. 2 Методрекомендацій № 11) шляхом делегування відповідних повноважень і відповідальності, які слід оформити розпорядчим документом.

Норми НП(С)БОДС 125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок», затвердженого наказом Мінфіну від 24.12.10 р. № 1629, та Методрекомендації № 11 стали підставою для розпорядників бюджетних коштів щодо здійснення кожним із них залежно від бюджетних повноважень і обставин обов’язкових заходів щодо:

  • зміни базового розпорядчого документа з облікової політики;
  • викладення в новій редакції тих норм розпорядчого документа про облікову політику, що не знайшли свого відображення в попередньому варіанті.

Мінфін як регулятор у цій сфері наполягає на розкритті в обліковій політиці суто методичних питань бухгалтерського обліку, без розкриття питань організації бухобліку, оскільки останні не стосуються методики ведення бухгалтерського обліку, можуть часто змінюватися з різних причин діяльності бюджетної установи (зміни штатного розпису, назв структурних підрозділів, прізвищ посадових осіб).

На підтвердження цієї думки наказом Мінфіну від 25.07.15 р. № 664 унесено зміни до абзацу першого п. 1 розд. II НП(С)БОДС 101, у якому вилучено слова «та порядок організації бухгалтерського обліку».

Більш конкретне бачення Мінфіну щодо змісту наповнення облікової політики викладено:

  • в абзаці першому п. 3 розд. 1 Методрекомендацій № 11, де пропонується визначати в розпорядчому документі лише ті принципи, методи і процедури, які в нормативно-правових актах із питань обліку передбачено більш ніж в одному варіанті, а також строки корисного використання груп основних засобів і нематеріальних активів з урахуванням галузевих особливостей;
  • п. 4 розд. 1 Методрекомендацій № 11, у якому рекомендується застосовувати єдині підходи до облікової політики в межах головного розпорядника бюджетних коштів.

Звідси випливає, що, зважаючи на різноманіття факторів, які впливають на зміст такого розпорядчого документа, не можна створити для всіх бюджетних установ єдиної універсальної облікової політики, але алгоритм дій головного бухгалтера будь-якої бюджетної установи може бути таким:

1. Вивчити НП(С)БОДС та Методрекомендації Мінфіну до них.

2. Ознайомитися з галузевими методрекомендаціями з бухгалтерського обліку та розпорядчим документом головного розпорядника бюджетних коштів (розпорядника бюджетних коштів вищого рівня) щодо єдиних підходів з питань бухгалтерського обліку за мережею підвідомчих установ (у разі їх наявності).

3. Оцінити облікову політику бюджетної установи на її відповідність установленим нормам законодавчих і розпорядчих документів, визначених у п. 1, 2, та наявність підстав для змін (удосконалення) облікової політики.

4. Визначити об’єкти обліку, які потребують опису в обліковій політиці з урахуванням методрекомендацій Мінфіну щодо недоцільності дублювання в розпорядчому документі тих норм і єдиних підходів, які вже знайшли своє відображення в документах вищого юридичного порядку;

5. Надати пропозиції керівникові щодо визначення нової облікової політики або змін до діючої за наявності законодавчих підстав. У разі відсутності галузевих методрекомендацій та єдиних підходів з питань бухгалтерського обліку головного розпорядника бюджетних коштів (відповідального виконавця) застосовується професійне судження головного бухгалтера в межах вимог законодавства.

6. Обрані розпорядником бюджетних коштів облікові політики щодо кожного об’єкта для набуття ними юридичної сили мають бути затверджені наказом керівника або іншим розпорядчим документом, у якому має бути передбачена вимога щодо ознайомлення з нею всіх керівників структурних підрозділів, працівників бухгалтерської служби, матеріально відповідальних осіб.

7. Надіслати (офіційно) розпорядчий документ про облікову політику розпорядникові бюджетних коштів вищого рівня за відомчою підпорядкованістю для його погодження. Зазначений факт стане свідченням намірів (у т. ч. і для контролюючих органів) щодо виконання повноважень керівником бюджетної установи і головного бухгалтера з розробки та затвердження облікової політики.

До відома (п. 2 Методрекомендацій № 11):

а) для суб’єктів державного сектора, які мають подвійну підпорядкованість (наприклад, управління місцевої державної адміністрації), погодження здійснюється суб’єктом державного сектора вищого рівня, який затверджує кошторис;

б) головні розпорядники бюджетних коштів (зокрема, органи місцевого самоврядування) самостійно затверджують облікову політику на підставі розпорядчого документа керівника (або рішення сесії відповідно до законодавства).

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Бюджет»

Аргументовані рекомендації, надійні рішення з питань планування, обліку, податків і контролю

1344 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали