Як змінилася економіка світу за 25 років (Інфографіка)

В США ціни зросли на 18%, а зарплата — у 2 рази. Експерти: треба допомагати бізнесу

Поглиблення кризи в Україні змушує придивитися до досвіду інших країн, які не раз переживали рецесію і навіть спускалися на "дно", але якимось чином примудрялися долати труднощі. "Сьогодні" вивчила основні макропоказники США, Японії, Канади, Німеччини, Франції, Італії за останні два з половиною десятка років (див. інфографіку), щоб зрозуміти, які антикризові методи, що використовуються іноземними урядами в умовах новітньої історії, можуть бути корисними для України, а що призведе до смертельного результату. У цьому аналізі нам допомогли і вітчизняні економісти.

На думку експертів, висновки про стан "здоров'я" економік провідних країн світу можна робити на підставі будь-яких даних, навіть демографічної статистики.

"Подивіться, як змінювалася кількість населення в країнах. Відразу очевидно: якщо жити в країні добре — населення збільшується, і навпаки. Так, населення США і Канади за 15 років виросли більш ніж на чверть. А ось в Україні демографія погіршується: якщо в 1990-му році різниця за кількістю населення між Україною та Францією становила менше 5 млн осіб, то сьогодні — понад 23 млн! Та ж картина — при порівнянні України з Канадою: якщо в 1990-х Країна кленів майже вдвічі поступалася нам по населенню, зараз вже майже нас наздогнала", — пояснює аналітик "Простобанк консалтинг" Іван Нікітченко.

Між тим економіст зазначає: демографічні дані, представлені в інфографіці, все ж не відображають повністю картини, адже в розвинених країнах працюють і проживають мільйони мігрантів, які офіційно не обліковуються як населення: "А в Україні, навпаки, налічується близько 5 млн заробітчан, які працюють за кордоном і рідко приїжджають на батьківщину".

У 90-Х: ЕКОНОМІКУ ВРЯТУВАЛИ ДЕШЕВИМИ ГРОШИМА

Оцінюючи сильні і слабкі сторони провідних економік світу, вітчизняні економісти радять звертати увагу на різні показники, властиві кожній конкретній ситуації. "Важко порівнювати динаміку макропоказників України та розвинених країн, адже це різні економічні моделі. Наприклад, для США головним показником є рівень безробіття, для ЄС — індекс інфляції, а для України — курс долара! Тому й методи управління економікою в Україні та розвинених країнах зовсім різні", — пояснює президент Украналітцентра Олександр Охріменко.

За його словами, на початку 90-х провідні країни використовували так звану політику "дорогих грошей". "У ті роки інфляція у США, Євросоюзі, Японії була високою (але все одно не порівнянною з показниками України). Але і ставки по кредитах і депозитах теж були високими. Такі показники були тому, що уряди, в боротьбі із зростанням цін, вели політику "дорогих грошей". В принципі, такий підхід вважався позитивним, хоча були і критики, які вважали, що це не дозволяє нормально працювати економіці", — каже Охріменко.

А в середині 90-х ситуація почала змінюватися: уряди країн почали проводити політику здешевлення грошей в економіці. "Для цього в США, ЄС та Японії вирішили знижувати облікову ставку їх центральних банків. В результаті їх банки могли без проблем отримувати рефінансування від ЦБ за низькою ставкою. І це вплинуло на поведінку комерційних банків: вони почали знижувати ставки за депозитами і кредитами. В результаті вартість грошей у банківському секторі знизилася", — роз'яснює Олександр Охріменко.

Після цього пішла в ріст економіка, так як дешеві кредити стали більш доступними для бізнесу: "В результаті зросло кредитування економік США, ЄС, Японії. Це, в свою чергу, стало позитивно впливати на зниження безробіття і зростання середньої зарплати. І хоча ці процеси відбувалися повільно, але в довгостроковій перспективі дали, як ми всі бачимо, хороші результати".

ЩОБ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ, ПОТРІБНІ СЕРЙОЗНІ ПРОЕКТИ

Говорячи про кризи в ключових країнах світу, економісти відзначають, що причини "хвороб" були різними, протікали вони також індивідуально і, відповідно, лікування могло бути абсолютно ексклюзивним. Наведемо кілька прикладів і почнемо з Країни висхідного сонця.

"Японія не одне десятиліття боролася з дефляцією, яка сильно гальмувала економічне зростання в країні. З 2012-го прем'єр-міністр Сіндзо Абе почав проводити політику запуску інфляції", яка отримала назву "абеноміка" (влади почали стимулювати населення брати кредити, знизивши ставки майже до нуля, і купувати більше товарів. — Авт.). І це принесло свої результати: почалася інфляція і прискорення зростання ВВП", — зазначає Іван Нікітченко.

А ось головною проблемою Німеччини після об'єднання земель була висока безробіття. "І тільки уряд Ангели Меркель реально змогло вирішити цю проблему, завдяки чому вона є главою уряду вже десятий рік", — продовжує експерт.

Аналогічні проблеми відчувають французи та італійці. "Франція, як і раніше Німеччина, не може подолати високу безробіття. Політики-популісти і занадто соціально спрямована економіка гальмують реформи, тому країна може зіткнутися з серйозною кризою в майбутньому, але поки у неї є запас міцності.

У Італії схожі з Францією труднощі, але країна-"чобіт" сильніше страждає від кризи, оскільки її економіка слабкіше", — говорить Вона.

Що ж стосується канадської економіки, то тут причинами кризи стало зниження цін на нафту. "Але завдяки політиці щодо залучення потрібних країні мігрантів за професіями через квоти, країна змогла диверсифікувати економіку. Це дозволило уникнути катастрофи", — пояснює Вона.

Цікавіше для експертів — криза 2008-го, адже тоді хвилею рецесії накрило весь світ.

"Головний удар в ЄС і США припав якраз по безробіттю, а ось інфляція залишилася на контрольованому рівні, так і зарплата зростала. Це стало можливим тому, що влада ще в 1990-х підготувалися до світової кризи і змінили свою монетарну політику, перейшовши з дорогих на дешеві гроші. Тому проблеми вони вирішили досить легко, і вже перевищили докризові показники. В США навіть намітилася динаміка щодо зниження безробіття", — зазначає Охріменко.

Найважливіше, що в кризу 2008-го США, Японія і ЄС задіяли інструменти грошової емісії, які були спрямовані на інфраструктурні проекти, податкові пільги для ключових секторів нацэкономик, програми розвитку малого і середнього бізнесу та підтримку місцевого товаровиробника, — перераховує економіст Ради підприємців при КМУ Андрій Забловський.

"Наприклад, в США впроваджена програма "Купуй американське", а в Японії активізували купівлю енергозберігаючих автомобілів, будівництво екологічного житла і т. п. Цей досвід — коли дешеві гроші йдуть на підтримку нацэкономики, — дуже корисний і Україні", — вважає експерт.

На думку експертів, Україна у своїй антикризовій боротьбі, на жаль, може мало запозичити з досвіду розвинених країн. "Все-таки, ці держави, навіть у важкі часи, мали високі показники розвитку, і їх проблеми були абсолютно іншого роду. Вони, кожна по своєму, зіткнулися з проблемами підтримки стабільного зростання: США накачували економіку через фінансові ринки, які потім обрушилися, старі члени ЄС занадто загралися з соціальними гарантіями і вирішували проблеми адаптації мігрантів, Японія боролася з дефляцією. У нас — зовсім інші проблеми: у 90-х перед нами постала проблема трансформації планової на ринкову економіку, так як соціалістичне пристрій нашого суспільства змінювалося на капіталістичне", — пояснює Іван Нікітченко.

"Тепер перед Києвом постала проблема, яка частково залишається перед країнами Південно-Східної Азії та Латинської Америки: висока корупція, матеріальне розшарування суспільства, низькі доходи більшості населення, монополізація економіки. Можна піти по шляху Сінгапуру, Малайзії, Китаю, Південної Кореї: спростити умови ведення бізнесу (дерегуляція та зниження податків), створити умови для залучення інвесторів, жорстко боротися з корупцією, аж до дозволу страт! Цей шлях призведе до "економічного дива" і стрімкого зростання економіки", — говорить Вона.

Поки ж, з жалем відзначає економіст, Україна йде по шляху Латинської Америки: "А це часто призводить просто до імітації реформ або їх половинчастості, популізму в соціальній сфері, життя в борг. А така економічна політика загрожує регулярними дефолтами".

Джерело: http://www.segodnya.ua/life/stories/k...