Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Володимир Духненко: «Банківські рейтинги виявилися корисними для ринку навіть у тяжких умовах»


Українські банки один за іншим стають неплатоспроможними. Звичайно, це негативно позначається на роботі підприємств і стані економіки в цілому. У зв'язку із цим і вкладників, і кредиторів найбільше хвилюють два запитання: коли закінчиться ця хвиля банкрутств і як вчасно розпізнати проблеми в обслуговуючого банку?

Інформацією про платоспроможність банків через специфіку своєї роботи володіють рейтингові агентства. На підставі таких даних вони і присвоюють фінансовим установам той чи інший рівень надійності – кредитний рейтинг. Тому про прогнози на поточний рік і рекомендації для банківських клієнтів ми вирішили поговорити з директором ТОВ «РА «Експерт-Рейтинг» Володимиром Духненком.


1 из 1

Володимир Духненко працює в рейтинговому бізнесі з лютого 2005 року. У грудні 2005-го став членом Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА), а в січні 2007-го очолив ТОВ «РА «Експерт-Рейтинг». У жовтні 2010 року став членом Української професійної асоціації із захисту інвесторів, кредиторів і страхувальників (УПАЗІКС). Із листопада 2014 року входить до складу Громадської ради при Нацкомфінпослуг, очолює підкомітет із розкриття інформації.


– Володимире, поясніть, будь ласка, навіщо потрібні рейтинги. Хто ними користується? 

– Кредитні рейтинги – це класичний інструмент, який визначає ймовірність дефолту.

Первісно рейтинги використовували управляючі інвестиційними фондами для зниження портфельних ризиків, але в кінці ХХ століття перелік користувачів рейтингів розширився. За нашими спостереженнями, некваліфіковані інвестори також часто керуються рейтингами. При цьому в більшості випадків їх цікавить не стільки буква (рівень) присвоєного рейтингу, а інформація, що супроводжує рейтинг.

Небагато пізніше на рейтинги почали звертати увагу органи влади та великі компанії реального сектору, які стали використовувати їх для якісного відбору учасників тендерів при закупівлі фінансових послуг.

У ЄС і США наявність рейтингу зараз – це хороший тон, ознака цивілізованого ведення бізнесу, який демонструє повагу банку, страхової компанії, емітента облігацій до своїх кредиторів або споживачів послуг.

Як правило, рейтинг супроводжується публічним обґрунтуванням у вигляді Рейтингового звіту, який служить додатковим джерелом інформації про банк, страхову компанію або емітента облігацій. У нашому інформаційно закритому просторі іноді саме рейтингове агентство є єдиним джерелом достовірної фінансової інформації про клієнта.

– Яку інформацію про фінансовий стан Вам надають банки? Ви впевнені у її достовірності? 

– Банки надають щомісячну та щоквартальну звітність. У випадку виникнення проблем банк переводиться аналітиками агентства в режим посиленого моніторингу, і аналітична служба має право запитувати дані про виконання нормативів НБУ в щоденному форматі. Також сьогодні ми регулярно відстежуємо наявність кураторів у банках із рейтингом нашого агентства. Нагадаю, що в банк не можуть увести тимчасову адміністрацію, якщо до цього протягом декількох місяців він не був визнаний проблемним, тобто в ньому не працював куратор НБУ. Тому ми не тільки технічно прив'язалися до середнього значення нормативів НБУ, які можна й «намалювати», але й побічно відстежуємо результати аналізу НБУ у відношенні своїх підопічних.

Зрозуміло, що абсолютних гарантій така дворівнева система аналізу не дає, але вона значно зменшує відсоток дефолтів у нашому клієнтському портфелі. Організація дворівневої системи аналізу та перехід у банківському секторі від щоквартального аналізу звітності до щомісячного саме і спрямовані на мінімізацію ризиків подання до агентства недостовірної звітності для аналізу.

– Що Ви маєте на увазі, говорячи про клієнтський портфель? 

– Клієнтський портфель – це всі наші клієнти, які отримали в нас рейтинг. Увесь клієнтський портфель (список клієнтів) відображено в нашому Рейтинг-листку.

– Чи варто компаніям орієнтуватися на рейтинги при виборі обслуговуючого банку? 

– Наприкінці листопада 2014 року УПАЗІКС та Українська асоціація інвестиційного бізнесу опублікували результати дослідження роботи українських рейтингових агентств у банківському сегменті. Наше агентство продемонструвало непоганий результат – усього 12 % банків, яким ми встановлювали рейтинг, стали неплатоспроможними. Тобто, користуючись нашими рейтингами при виборі банків, за підсумками 12 місяців кризи вкладник втратив би лише 12 % своїх заощаджень.

Це другий результат на ринку рейтингових послуг і перший серед рейтингових агентств, які отримали статус уповноважених до липня 2010 року. Однак тут важливі не стільки підсумки нашої діяльності, скільки сам факт, що рейтинги довели свою користь для українського ринку навіть у важких, практично воєнних умовах.

– За якими ознаками можна зрозуміти, що обслуговуючий банк став проблемним? 

– Перший сигнал – це проблеми з поверненням депозитів у національній валюті. Цю інформацію можна отримати на інтернет-форумах, при відвідуванні відділень банку, із відгуків знайомих і т. п.

Також негативний сигнал таїться в будь-яких збоях банківських платежів, погіршенні умов обслуговування банківських карток, частих «перебоях у роботі комп'ютерної мережі банку» та інших факторах, які свідчать про те, що банк розтягує в часі виконання своїх зобов'язань.

При перших подібних ознаках ми рекомендуємо юридичним особам подумати про зміну обслуговуючого банку, а фізичним особам пригнічувати ці ризики за допомогою диверсифікації обслуговуючих банків.

– Чого чекати від банківської системи в 2015 році? 

– Думаю, що черга дефолтів продовжиться. Оскільки ситуація в економіці нестабільна, як і раніше падає якість банківських активів (кредитів). Такі процеси звичайно швидко не зупиняються – після подібних стресів потрібно 2-3 роки, щоб вивести з банківської системи всі «токсичні» активи. Навряд чи Україна це зможе зробити без допомоги наших західних партнерів.

– Що означає якість активу? Які активи стали неякісними і чому? 

– Якість активів – це якість кредитів і цінних паперів банків, яка залежить від стану справ у позичальника. Якість кредиту падає, коли в позичальника падає виручка, тобто в умовах кризи.

– Як відбувається виведення з банківської системи, як Ви висловилися, «токсичних» активів? Що це означає для позичальника? Для інших клієнтів банку? 

– Виведення «токсичних» активів – це процес, який, як правило, організує центральний банк, викуповуючи проблемні активи в банків і формуючи з них «поганий банк» або поєднуючи у фонди для подальшого обслуговування. Для позичальника це нічого не означає, він як платив за кредитом, так і платить, але, можливо, отримує більш м'які умови.

–Чи так це, що причиною неплатоспроможності банків став масове виведення банками коштів за кордон під виглядом виплат нерезидентам? 

– Ні.

– А що тоді, на Вашу думку, стало основною причиною банківської кризи? Позичальники перестали розплачуватися за кредитами? 

– Так, падіння якості активів – це одна з основних причин банківських дефолтів.

– Які Ви бачите шляхи виходу з банківської кризи, що потрібно змінювати? 

– Необхідно ретельніше опрацювати механізми порятунку банків через націоналізацію. Поки що за 12-14 місяців кризи держава не спробувала врятувати жодного банку. Постраждали великі роздрібні банки, а відповідно, і їх вкладники. НБУ потрібно розробити комплекс заходів, спрямованих на відновлення довіри до банківської системи. Зараз утворилося декілька точок стабільності в банківському секторі – це держбанки і банки з іноземним капіталом.

– Потрібна більша відкритість чи, навпаки, банкам краще приховувати дійсний стан справ? 

– Приховання дійсного стану справ звичайно призводить до ще гірших результатів, тому банки повинні бути інформаційно відкриті для своїх клієнтів і готові роз'ясняти їм свої дії. Якщо в банку виникають труднощі, він повинен звернутися по допомогу до акціонерів, а при відсутності коштів в акціонерів – до НБУ. Статистика НБУ показує, що, поки була можливість, НБУ нікому з банків не відмовляв у рефінансуванні.

– Від надання банкам рефінансування НБУ поки виграють тільки їх власники... 

– Це не зовсім так, оскільки рефінансування зазвичай іде на повернення вкладів. Звичайно, буває так, що ці вклади належать інсайдерам банків, але це зовсім не обов'язково.

– Кредитори банку, дізнавшись про його проблеми, із великою часткою ймовірності захочуть змінити банк. Виходить, що відкритість може нашкодити? 

– А щоб цього не було, кредиторам банку потрібно відразу розповісти про проблеми та запропонувати шляхи їх вирішення. Оскільки приховання проблем породжує непотрібні слухи, рано чи пізно інформація на ринок просочиться, але якщо вона потрапить на ринок від третіх осіб – довіра до банку буде підірвана.

– Що саме банк повинен повідомляти клієнтам? 

– Існує схвалений НБУ перелік інформації, яку банки надають своїм клієнтам, а також розміщують на своїх сайтах у відкритому доступі – це фінансова звітність та окремі нормативи.

– Чи повинні власники банку нести відповідальність у випадку його неплатоспроможності? Чи можливе це в нинішніх умовах? 

– Безумовно, усі власники банків несуть відповідальність у випадку дефолту банку в розмірі свого внеску до статутного капіталу банку. Але на практиці часто буває так, що при ліквідації банку коштів не вистачає навіть для розрахунків з усіма вкладниками та кредиторами. Ми очікуємо, що найближчим часом НБУ вийде із законодавчими ініціативами, що дозволить змінити ситуацію. Поки ж ми знаємо, що Фонд гарантування вкладів робив спроби залучити ряд акціонерів великих банків до відповідальності через суд, але суди виносили рішення на користь відповідача.

– Чи стикалися Ви із ситуацією, коли власників банку неможливо ідентифікувати? Наскільки доступна така інформація? 

– Приблизно третина банків в Україні на початок 2015 року ідентифікували власників лише формально. Це дійсно проблема, оскільки ми стикалися в роботі з банками, якими володіли гібралтарські компанії, де дуже високий рівень анонімного сервісу. Із такими банками, як клієнтами, ми розсталися в 2013 році, а зараз у них працює тимчасова адміністрація.

– Як банківська криза може позначитися на інших фінансових інститутах, наприклад, страхових компаніях? 

– Ми очікуємо зниження рівня платоспроможності в страховому секторі, оскільки ряд страховиків втратив частину своїх резервів. Збільшення кількості проблемних банків призведе до погіршення якості депозитних портфелів страховиків. Імовірно, 10-15 компаній будуть змушені просто піти з ринку. Ми сподіваємося, що Нацкомфінпослуг ретельно регламентує процес виходу з ринку таких компаній, щоб страхувальники не постраждали.

– Велике спасибі за змістовну бесіду. 

Бесіду вела Олена Зав'ялова

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права

4428 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали