Олександр Мороз: «Верховну Раду формує бізнес, який організує вибори»

Ініційовані урядом реформи будуть залежати насамперед від законодавчої підтримки на Грушевського. Чи зможуть новообрані парламентарії вирішити насущні проблеми сучасності? Що нас чекає після підписання Угоди про асоціацію України з ЄС? На ці та інші запитання відповідає Олександр Мороз, який двічі був спікером Верховної Ради (у 1994-1998-х і 2006-2007 рр.).

Олександр Олександрович Мороз народився 29 лютого 1944 року в селі Буда Таращанського району Київської області.
У 1965 році закінчив Українську сільськогосподарську академію, здобув спеціальність інженера-механіка.
1983 рік – отримав диплом політолога у Вищій партійній школі при ЦК Компартії.
У 1996 році зіграв одну із ключових ролей при прийнятті Конституції України.
Восени 2000 року оприлюднив «плівки Мельниченка», у результаті чого вибухнув «касетний скандал». Брав активну участь в акції «Україна без Кучми». Двічі очолював Верховну Раду. Став головним ідеологом політичної реформи 2006 року, завдяки якій Україна перетворилася із президентсько-парламентської в парламентсько-президентську державу (у 2010 році реформу скасували рішенням Конституційного суду).
Автор цілого ряду книг на суспільно-політичну тематику: «Куди йдемо?..», «Вибір», «Тема для міркувань», «Дорога, з якої не зійти», «Між вічними полюсами», «Хроніка одного злочину», «Про землю, Конституцію і не тільки».
Член Соціалістичної партії України.

– Нинішній рік виявився занадто щедрим на події: протести на Майдані, втрата Криму, війна на Донбасі, дострокові президентські та парламентські вибори... На Вашу думку, як ці потрясіння вплинуть на наше соціально-економічне життя в 2015 році?

– Усі ці події нерівнозначні, хоча й взаємообумовлені. Найбільший негативний вплив на соціально-економічне життя має війна. Війна як факт, що впливає на всі сторони нашого життя, і війна як лихо, яке стосується насамперед Донбасу. Боюся, що більш-менш реальних прогнозів відносно військових наслідків сьогодні не зможе дати ніхто.

– Чому Ви так уважаєте?

– По-перше, перспектива самої війни: сторони, масштаби, форми... Тут запитань більше, ніж відповідей.

По-друге, переконаний, що в нас немає нормальної статистики, відсутнє планування, об'єктивний аналіз процесів у державі.

По-третє, немає ясності щодо зовнішньої допомоги (гарантії, обсяги, умови).

Якщо врахувати реальні збитки, заподіяні війною для виробничих об'єктів, соціальної сфери, інфраструктури, то висновок напрошується досить невтішний. Слід очікувати спаду обсягів виробництва, ВВП, зменшення бюджетних надходжень, подальшої інфляції. Загостряться соціальні проблеми, особливо з урахуванням випереджувального зростання цін і тарифів, безробіття, яке й без війни було великим, наявності тисяч і тисяч біженців, їх невлаштованості. Ще один істотний момент – вибори. От Ви називаєте їх потрясінням. І це дійсно так, на жаль...

– Особисто Ви вірите в те, що після осінніх виборів удасться зробити парламент ефективним, професійним, здатним своєчасно проводити необхідні реформи в країні?

– Я в цьому не впевнений. Тим більше що вибори, як результат змови парламентських партій, до добра не приведуть. Передвиборний підхід розходиться з конституційним порядком формування виконавчої влади. А отже, відповідних гарантій стабільності нова влада не надасть. Для нинішньої ситуації в Україні – це додаткова загроза, оскільки дозволяє спекулювати темою легітимності влади залежно від її складу.

«Система оподаткування в парі із системою люстрації можуть при певних обставинах перерости в каральну систему, практику переслідування людей спочатку за політичною ознакою, а потім – за схемою зведення особистих рахунків. Громадське життя в таких умовах буде нестерпним».

– Коли Ви вперше очолили парламент, в Україні створили Державну податкову адміністрацію. Сьогодні роль митарів виконує Державна фіскальна служба. Що за ці 20 років змінилося, крім перейменувань?

– Фіскальна служба почала забувати, що є державним органом. Не дуже давно вона була вмонтована в напівкримінальну владу, служила їй «підйомником» для накопичення лівих коштів. Швидко й принципово змінити її роботу не вдасться. Починати слід із загального, а вже потім братися за деталі. Загальне – це система влади, відображена в змісті Конституції. А деталі – це особливості самоврядування в частині районів Донбасу, так звана люстрація, перегляд податкових законів, боротьба з корупцією. Ці деталі в сукупності повинні становити одне ціле, заздалегідь сплановане. Інакше деталі можуть суперечити одна одній. Скажімо, система оподаткування в парі із системою люстрації при певних обставинах можуть перерости в каральну систему, практику переслідування людей спочатку за політичною ознакою, а потім – за схемою зведення особистих рахунків. Громадське життя в таких умовах буде нестерпним.

– Як цього уникнути?

– Потрібно на базі вдосконаленої Конституції (проект якої давно підготовлений) ліквідувати вертикаль адміністрації – джерела корупції, кумівства і так далі. Усім органам самоврядування необхідно надати приблизно ті ж повноваження та умови відповідальності перед громадами, які проголошуються у відношенні Донбасу. Також треба реформувати правоохоронну систему, відмежувати бізнес від влади, а не імітувати люстрацію. Тоді ті або інші проплачені молодчики не будуть тягти чиновника до сміттєвого бачка: кожний буде відповідати за те, як він живе, яка в нього влада, кого він вибрав...

– Раніше Ви заявляли, що «законодавчий орган висловлює волю великого бізнесу, тобто діє в інтересах чотирьох відсотків населення». Сьогодні ситуація не змінилася?

– Зараз концентрація бізнесу зросла у зв'язку з фактичним завершенням періоду первісного накопичення капіталу. Тому «чотири відсотки» можуть стискатися до меншої величини. Однак залежність у відносинах між бізнесом і владою залишилася незмінною. Верховну Раду формує бізнес, який організує вибори і бере участь у всіх складових передвиборної кампанії. Кому ж такі «слуги народу» будуть служити?

– За роки незалежності дуже багато говорили про податкову реформу. Чому вона дотепер буксує?

– Це питання потребує комплексного аналізу за складовими «буксування». Я не готовий зараз швидко проаналізувати етапи розвитку податкової служби, наміри щодо реформи і т. д. Обмежуся тільки принципом відповідності: такій владі потрібна саме така фіскальна служба! Якщо, наприклад, чиновники заявляють, що такий-то олігарх не виплатив стільки-то мільярдів гривень, тобто є боржником перед народом і державою, і при цьому нічого не змінюється, то це означає, що владі це й потрібно. Для влади борги – не перешкода. Борги – перешкода для населення. Але при чому тут прості люди?

– Свого часу Ви підтримували ідею скасування ПДВ. Наскільки це питання актуальне сьогодні?

– ПДВ може існувати в умовах стабільної і відносно ефективної економіки, що перебуває під контролем держави. А що в нас? ПДВ – своєрідне кредитування бюджету. Як відомо, кредит повертається в заздалегідь визначеному порядку. Якщо гарантій повернення немає, то суб'єкт економіки зазнає збиток і змушений ховатися в тінь. Усі вже давно переконалися в тому, що автоматичне повернення ПДВ в Україні вибіркове, тобто як такого його немає. Тому й сформувалося одне з потужних джерел корупції. Крім того, адміністрування ПДВ вимагає значної кількості персоналу податківців. Простіше обійтися справлянням податку з реалізації. Різновидів таких справлянь вистачає. Рецепти розробляти не варто. Вони є.

«Щоб з тіні вивести економіку, потрібно, щоб той, хто має відношення до економіки (бізнесмен, банкір, бухгалтер), не боявся працювати відкрито, не побоювався, що його «відіжмуть», що в його руку будуть заглядати УБЕЗівці, митники, співробітники СБУ, податківці, пожежні... Для цього потрібна зміна системи влади».

– За підрахунками експертів, у тіньовій економіці України «гуляє» близько 700 млрд грн. Яким чином можна вивести ці гроші «на світло»?

– У світі достатньо потрібного досвіду. Його потрібно лише застосувати. І робити це повинна влада. Більша частина того, що «гуляє» (а вона, думаю, у декілька разів перевершує названу цифру), належить олігархам. Вони ж є владою. Із цього і відповідь: щоб вивести економіку з тіні, потрібно, щоб той, хто має відношення до економіки (бізнесмен, банкір, бухгалтер), не боявся працювати відкрито. Не побоювався, що його «відіжмуть», що в його кишеню будуть заглядати УБЕЗівці, митники, співробітники СБУ, податківці, пожежні... Для цього потрібна зміна системи влади.

– На Вашу думку, ми зможемо вирішити економічні проблеми після підписання Угоди про асоціацію України з ЄС?

– Якщо текст Угоди з додатками (приблизно на 900 сторінок) не змінився (а швидше за все, це так і є), то частина його складових (зокрема, енергетика і транспорт) вимагатиме величезних витрат і часу. Справі євроінтеграції шкодить у тому числі нестабільність влади, зокрема уряду. Кожна політична зміна для країни означає новий державний старт. Якщо немає впевненості в тому, що Угоду можна адаптувати до наших реалій, немає розуміння, що це тривалий процес, то звичним стає фальстарт.

У нинішній ситуації відстрочення введення Угоди – не трагедія, а можливість адаптувати законодавство, відповідним чином підготуватися. Довгий час до Угоди ставилися як до пропагандистського фактору, тепер потрібно встигнути перебудуватися відповідно до правил економічного гуртожитку. А ці правила розроблені в Західній Європі на базі євростандартів, досвіду та потреб економіки ЄС. Угода була написана саме під потреби ЄС, а не з урахуванням можливостей України.

Більше року тому я пропонував підписати політичну частину Угоди, навіть в односторонньому порядку, щоб увести в нас правила громадського життя, властиві Європі. Цю пропозицію критикували з усіх боків. Потім прозріли і підписали, незважаючи на політичну кон'юнктуру. Але чи робиться все для того, щоб підписане стало реальністю? Ні! Хоча це значно простіше зробити, ніж виконати економічну частину Угоди. Більше того, політична частина – це по суті інша система влади, при якій може народитися прозора економіка, яка природно інтегрується в європейську. При цьому не варто руйнувати зв'язки з економікою східних сусідів. Загалом, усе зводиться до системи влади. Саме в цьому полягає основна проблема України...

Бесіду вів Валентин Ковальський