№ |
Суть питання |
Відповідь |
|
1 |
Відповідно до пункту 2 статті 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі. Чому податковий агент – юридична особа, а саме територіальне відділення Пенсійного фонду, відрахування податку на доходи фізичних осіб з пенсій, які перевищують три розміри мінімальної зарплати, має перераховувати за місцезнаходженням юридичної особи (у даному випадку до бюджету міста обласного значення), а не замісцезнаходженням (проживанням) отримувача (в подальшому платник податку - фізична особа) пенсії, з якої проводяться відповідні відрахування? |
Частиною другою статті 64 Бюджетного кодексу України передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується), зокрема податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі. Чинний механізм зарахування податку за місцем знаходження податкового агента не створює додаткових адміністративних витрат, що можуть пов’язані з розширенням кількості обслуговуючого персоналу, пошуком реквізитів рахунків, на які необхідно перераховувати податок за кожного платника, вартість банківських послуг на перерахування податку до бюджетів різних рівнів. Також у разі будь-якої помилки, допущеної податковим агентом, податок не буде зарахований вчасно до відповідного бюджету, що матиме наслідком застосування до податкового агента штрафних санкцій. Тому, механізм спрямування податку на доходи фізичних осіб не повинен створювати додаткових адміністративних витрат ні для роботодавця, ні для контролюючих органів. |
|
2 |
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №88 „Про внесення змін до пункту 1 постанови КМУ від 23 березня 2011 року №373” надбавку за престижність праці педагогічним працівникам встановлено у граничному розмірі до 20 відсотків до посадового окладу, у межах фонду оплати праці. Раніше розмір був фіксований – 20 відсотків. Чи є обов’язковою складовою заробітної плати вищевказана надбавка при плануванні фонду оплати праці у разі обмеженого фінансового ресурсу? Як її планувати у такому разі, і чи планувати взагалі? |
Зазначеною постановою передбачено встановлення надбавки у розмірі до 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I - II рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування. Тобто, у межах фонду оплати праці керівник установи освіти може виплачувати надбавку у максимальному 20% розмірі. Крім того, зазначене створює умови для гнучкого стимулювання працівників, оскільки керівнику надано право встановлювати конкретний розмір надбавок відповідно до особистого внеску працівників у загальні результати роботи у межах фонду оплати праці. Розмір доплат встановлюється керівником навчального закладу (установи) у межах фонду оплати праці. Необхідно також зазначити, що практично усі надбавки чи доплати згідно з чинними нормативно-правовими актами встановлюються у граничному розмірі. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» встановлені надбавки: - працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки) за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання), за складність, напруженість у роботі; доплати: - працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; - працівникам у розмірі до 40 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу у нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством, за кожну годину роботи з 10 години вечора до 6 години ранку встановлюються у граничному розмірі. У граничному розмірі також встановлюються надбавки за вчене звання професора – до 33 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати), доцента, старшого наукового співробітника – до 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати), за науковий ступінь доктора наук – до 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати), кандидата наук – до 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Пунктом 4 цієї постанови надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій у межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисах доходів і видатків установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них. Крім того, відповідно до доручення Прем’єр-міністра України А.Яценюка від 27.09.2014 № 29526/105/1-14 керівникам обласних, Київської міської державних адміністрацій доручено не допускати необґрунтованого зменшення стимулюючих виплат, надбавок і доплат, які встановлюються у граничному розмірі. |
|
3 |
Пропонуємо 25 відсотків рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення зараховувати до загального фонду відповідних місцевих бюджетів за місцем розташування таких об’єктів. |
Верховною Радою України прийнято закони України від 28 грудня Зміни до бюджетного законодавства були розроблені на основі європейського досвіду та підготовлені з урахуванням дотримання принципу збалансованості, відповідно до якого закріплення за рівнями бюджетів певних видів доходів чи їх частини у тому числі й рентної плати за користування надрами, здійснено з урахуванням видаткових повноважень, які фінансуються з відповідних бюджетів. Розподіл рентної плати за користування надрами розроблено відповідно до нових видаткових повноважень державного та місцевих бюджетів. Ключовими напрямами змін бюджетного законодавства у частині зміцнення фінансового забезпечення місцевих бюджетів стало: - запровадження акцизного податку з реалізації через роздрібну торгівлю; - розширення бази оподаткування податку на майно (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та транспортний податок); - розширення бази оподаткування єдиного податку, зокрема віднесено фіксований с/г податок до складу єдиного податку та знято мораторій на щорічну індексацію бази оподаткування податку (нормативної грошової оцінки землі), який діяв з 1995 року. |