Подписывайся на информационную страховку бухгалтера
Подписаться

Заправка сельхозтехники с помощью бензовоза: нужна ли лицензия?

31.03.2020 919 0 1

Если предприятие осуществляет предоставление сельскохозяйственных услуг самостоятельно заправляет горючим собственную технику как непосредственно в бак, так и путем заправки бензовоза, который в свою очередь осуществляет подвоз горючего к местам выполнения сельскохозяйственных работ, то на период осуществления таких перевозок транспортное средство приобретает статус акцизного склада передвижного течение периода его использования для перевозки горючего на место (территорию), где находится бензовоз, как емкость, которая используется для хранения горючего, поэтому предприятию необходимо получить лицензию на хранение топлива


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 18.03.2020 р. № 1132/6/99-00-17-01-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула відповідно до ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) звернення   (далі - Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов'язку отримання ліцензії на право зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

Товариство здійснює надання сільськогосподарських послуг.

Для виконання робіт Товариство самостійно здійснює заправлення пальним власної техніки.

Товариство зареєструвалося платником акцизного податку, оскільки загальний обсяг річного надходження пального перевищує 1000 метрів кубічних.

Крім того, Товариство забезпечене 5 стаціонарними місцями відпуску пального, які зареєстровані, як акцизні склади та на які, отримані відповідні ліцензії на право зберігання пального. Товариство використовує пальне виключно для власних виробничих поіреб.

Під час здійснення господарської діяльності, відпуск пального відбувається як безпосередньо в паливний бак власної техніки, так і шляхом заправки бензовозу, котрий в свою чергу здійснює підвезення пального до місць виконання сільськогосподарських робіт.

Всі бензовози обладнанні витратомірами лічильниками.

Товариство цікавлять питання щодо обов'язку отримання ліцензії на право зберігання пального в бензовозі та яку адресу вказувати, якщо не має фактично-стаціонарного місця зберігання.

Відповідно до статті 14.1.14-1 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовими, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону зберігання пального - це діяльність їз зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону).

Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно з частиною дев'ятнадцятою ст. 15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

  • підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються
  • за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
  • підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
  • суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо не отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону не містять.

Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, зважаючи на інформацію, зазначену у зверненні Товариства, на місце (територію), де знаходиться бензовоз, як ємність, що використовується для зберігання палілого, необхідно отримати ліцензію на зберігання пального відповідно до вимог Закону,

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензії на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону.

Нормами підпунктів 14.1.6-1 та 14.1.224-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визначено поняття акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а” пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому перемішується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб’єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

  • транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
  • паливний бак транспортного засобу.

Відповідно до пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу пересувного - це суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

  • реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;
  • ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб'єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового (пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок обліку транспортних засобів, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортних засобів, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки визначено підпунктом 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, зокрема, включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Враховуючи викладене та інформацію надану Товариством до запиту, на період здійснення перевезень (підвезення пального до місць виконання сільськогосподарських робіт) транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для перевезення пального.

Відповідне до п.п. 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Комментарии к материалу

Лучшие материалы