Банківські секрети

Чим ліквідніше майно, тим дешевшим є кредит

Умови отримання банківських кредитів можна покращити шляхом тісної співпраці за розрахунково-касовим обслуговуванням та відкриття зарплатних проектів. Клієнти повинні зосереджувати увагу не лише на вартості кредиту, а й на можливостях отримати необхідний сервіс за іншими напрямками. Спробуємо спростити розуміння і бачення процесу отримання кредитних коштів з точки зору юридичних осіб

Сергій Левицький,
експерт з питань бухобліку
та банківської діяльності

Тема корпоративного банківського кредитування досить складна і об’ємна. Тому її неможливо викласти, як то кажуть, на всі випадки життя — у вигляді шаблона з універсальними рекомендаціями юрособам, які мають намір звернутися до банку за кредитом.

Порядок кредитних взаємовідносин банків і клієнтів (юросіб) регламентує постанова НБУ від 25.01.2012 № 23 (далі — Постанова № 23), яка набрала чинності 01.01.2013. Це доволі об’ємний і специфічний документ, який важко сприймають навіть фахівці (бухгалтери та фінансові директори). Крім того, з метою кредитування банки послуговуються Господарським кодексом, законами про банки і банківську діяльність, про заставу, про іпотеку тощо.

З точки зору клієнтів банку, початок процесу отримання кредиту часто виглядає приблизно так. Директору компанії (якому терміново потрібні кошти «на вчора») консультанти банку озвучують процедуру та умови, а також надають листок з переліком необхідних документів (майже стандартний для всіх банків). До речі, узагальнений варіант цього переліку ви можете знайти в додатку 2 до Постанови № 23.

А далі — найцікавіше. Наступного дня кур’єр чи бухгалтер приносить до банку сторінок 10–15 фінзвітності та з почуттям виконаного обов’язку запитує про гроші. Після цього починається болючий для клієнтів процес збирання додаткових документів. З’являється підозра, що банк морочить голову, аби випити кров і не дати кредит. Щоб уникнути такого відчуття, необхідно мати справу з професіоналами. Як з боку менеджера банку (для чіткого формулювання і визначення проблемних моментів), так і з боку своїх співробітників (для якісної підготовки документів для банку).

Зазвичай банки заявляють, що рішення щодо надання кредиту вони приймуть протягом трьох робочих днів з моменту отримання повного пакету документів. Якщо пакет документів неповний, то про строки прийняття рішення говорити зарано — це перший ключовий момент для усвідомлення подальших дій клієнтів (юросіб).

При цьому банк аналізує позичальників за двома аспектами:

1) фінансовим — бухгалтерська звітність, фінансова документація, довідки підприємства та обслуговуючих банків, оборотно-сальдові відомості, розшифровки показників звітності тощо;

2) юридичним — установчі та реєстраційні документи, документи щодо повноважень керівників на вчинення відповідних дій, документація щодо права власності на пропоноване в заставу майно, протоколи зборів, накази тощо.

Після отримання зазначеної документації банк перевіряє клієнта одночасно за п’ятьма напрямками:

1) бізнес;

2) ризики;

3) застава;

4) безпека;

5) юридичні питання.

За кожен напрямок відповідає конкретне управління банку, яке надає свої висновки для прийняття рішення щодо фінансування. Загальне рішення приймається колегіально на засіданні уповноваженого кредитного комітету банку. Під час підготовки висновків відповідних управлінь клієнту можуть надходити додаткові запити для уточнення інформації. У таких випадках потрібно не обурюватися, а оперативно реагувати та надавати відповідну інформацію (зазвичай у переліку документів це зазначається окремим посиланням).

За бізнесовий або фінансовий напрямок роботи банку відповідає управління, яке безпосередньо контактує з клієнтом (і є його найближчим другом). Інші управління спілкуються через бізнес-напрямок банку в особі відповідного менеджера або начальника відділення. Представники банку не лише збирають документацію, а й виїжджають безпосередньо на місце ведення господарської діяльності клієнта, визначають не лише об’єктивні, а й суб’єктивні показники діяльності майбутнього позичальника.

Власне, на першому етапі банк вирішує, що вигідніше — запустити новий проект чи відмовити клієнту на етапі його звернення, не витрачаючи даремно часу та не завантажуючи непотрібною роботою решту служб банку. Якщо проект має позитивну перспективу з точки зору бізнесу, відповідні документи збирають і передають іншим управлінням банку, які упродовж 1–3 днів надають свої висновки. Пряме спілкування клієнта з іншими службами банку не практикується, але цілком можливе, якщо на те є вагомі причини.

Клієнту потрібно чітко усвідомлювати мету кредитування та джерела погашення кредиту. Для цього в банках практикують ТЕО — техніко-економічне обґрунтування кредиту, яке інколи ставить бухгалтерів та фіндиректорів компаній у «ступор». По суті, йдеться про таблицю з коротким описом майбутніх витрат та надходжень, що ґрунтуються на узагальненні всіх факторів нинішньої та майбутньої діяльності організації (як мінімум на термін отримання кредитних коштів).

Ця таблиця має щомісячну розбивку. У верхній її частині зазначаються заплановані надходження за видами діяльності, а в нижній — постійні та змінні витрати. До постійних належать погодинна заробітна плата, оренда, утримання основних засобів, охорона, зв'язок тощо. До змінних — витрати, що безпосередньо впливають на обсяг реалізації, — сировина, матеріали, транспортні витрати та витрати на збут.

Враховується і стан сплати клієнтом податків та погашення вже існуючих кредитів. Різниця між доходами та витратами відображається помісячно (і як перехідне сальдо переноситься на наступний період). Завдяки цій таблиці банк отримує чітке уявлення про свого клієнта на перспективу.

Ризики кредиту

Після отримання від клієнта всіх необхідних документів юридичне управління банку перевіряє права власності на пропоноване у заставу майно, визначає повноваження посадових осіб, перевіряє відповідні реєстри, звіряє дані з нормами законодавства тощо.

У свою чергу, управління безпеки перевіряє справжність наданих фінансових та юридичних документів, оцінює ділову репутацію, кредитну історію та інші дані, яких немає в офіційній документації.

До таких підводних каменів варто підготуватися заздалегідь, щоб відмова у наданні кредиту не стала неприємним сюрпризом.

Управління заставних операцій банку оцінює та перевіряє майно, що пропонується у заставу. Для цього з’ясовують такі питання:

• хто є оцінювачем майна;
• який коефіцієнт покриття вартості заставного майна над сумою кредиту приймає банк;
• чи застосовуються дисконт до оціночної вартості майна та відсоткова вартість страхування заставного майна.

Структура і вартість заставного майна також є доволі суттєвими факторами визначення вартості кредиту. Адже формування згаданих вище резервів напряму залежить від застави. Вартість і вид застави відповідно до коефіцієнтів знижують суму чистого кредитного ризику та впливають на розмір формованого резерву.

Управління ризиків банку проводить фінансовий аналіз бухгалтерської документації позичальника на предмет виявлення у ній помилок та розраховує показник ризику його кредиту. Відповідно до категорії якості кредиту найвищий показник ризику за кредитом складає 0,01, найнижчий — 1.

Категорія якості кредиту залежить від двох факторів:

1) класу боржника. Існує дев’ять класів залежно від величини інтегрального показника за видами економічної діяльності;

2) стану обслуговування боргу. Передбачено п’ять ступенів стану обслуговування боргу: від «високого» до «незадовільного» залежно від кількості календарних днів прострочення кредиту. На момент видачі кредиту вважається, що стан його обслуговування є високим, але надалі він може змінюватися. Аналіз позичальника щодо виплати боргу банк здійснює щокварталу.

Від результатів такого аналізу залежатиме не лише можливість отримання кредиту, але і його вартість. Чим гірший фінансовий стан клієнта, тим більшим є фінансовий ризик неповернення кредиту і тим більші резерви формуватиме для цього банк (по суті це заморожені банком кошти на рахунках НБУ).

Надати рекомендації щодо того, в якому банку кредит обійдеться дорожче, а в якому — дешевше, майже неможливо. Без розрахунку показників фінансового стану боржника кінцеву вартість кредиту ніхто не назве. На цьому етапі може бути зроблена лише індикативна пропозиція.

Кому з боржників банки віддають перевагу — питання філософське. Ясна річ, чим вищий клас позичальника, тим краще. Головне, щоб можна було спрогнозувати стабільність погашення ним кредиту. Наприклад, для аграрної компанії це передбачити складніше, ніж для машинобудівного заводу чи будівельної фірми.

У банках передбачена низка обмежень щодо видачі кредитів. Зокрема, навряд чи вони кредитуватимуть компанію для поповнення статутного капіталу чи торгівлі зброєю.

Також потрібно враховувати базову ставку, яка формується відповідно до вартості залучених ресурсів і відображається для внутрішнього банківського користування згідно з рішеннями відповідних комітетів банку. Для корпоративних кредитів — це досить умовна й орієнтовна величина, яка не дає жодних гарантій вказаної вартості до кінцевого рішення кредитного комітету за підсумками наданих висновків відповідних служб.

Кредитний портфель комерційного банку групується залежно від якості погашення заборгованості та фінансового стану позичальника.

Перш ніж брати кредит у банку, оцініть свої можливості щодо його погашення. Для цього потрібно лише скористатися відповідними формулами і таблицями, що наведені у додатку 3 до Постанови № 23. Але, якщо ви жодного разу цього не робили, доведеться набратися терпіння, щоб спочатку розібратися у нюансах такого розрахунку. Лише після цього можна рушати у банк на перемовини.

У банках діє таке правило: чим ліквідніше майно клієнта та чим вищий коефіцієнт покриття вартості суми забезпечення над сумою кредиту, тим меншим буде резерв банку і тим дешевшим буде кредит. Є кредити, що не передбачають надання майна в заставу, але їх вартість завжди є вищою.

Юридичним особам, які планують скористатися коштами банку, потрібно усвідомити, що крім усього іншого на вартість кредиту впливає їхня подальша співпраця з банком-кредитором. Вартість кредитних ресурсів може бути суттєво знижена шляхом тісної співпраці за розрахунково-касовим обслуговуванням, відкриттям зарплатних проектів тощо. Все це має стати головним предметом перемовин під час зустрічі з представниками банку.

Важливо також з’ясувати всі витрати, пов’язані з видачею і обслуговуванням кредиту. В тому числі так звані небанківські витрати (страхування, нотаріальні послуги, послуги з реєстрації майна в реєстрах), а також розмір та склад (з яких сум складається) щомісячного внеску для погашення кредиту.

Крім того, бажано взяти в банку для попереднього аналізу примірники базових договорів кредитування, поруки та застави. Якщо у подальшому ці договори зазнаватимуть якихось змін (залежно від індивідуальних умов), їх можна буде узгодити на етапі підготовки до підписання.

Вибір банку для кредитування повинен базуватись не лише на вартості кредиту, а й на можливості кредитора надати необхідний сервіс за іншими напрямками. Адже після отримання кредиту клієнт зобов’язаний проводити через банк-кредитор певний обсяг грошових потоків, обумовлений кредитним договором.

Дата підготовки
15.04.2014