• Быстрый поиск надежных решений
    и практической информации
Получите доступ к более 2 миллионов готовых решений, публикаций и обзоров
Оформить
подписку

Умови ефективного банкрутства

Банкрутство підприємства іноді стає останнім інструментом захисту інтересів власника.

Необхідні складові

Враховуючи тривалість розгляду, наявність значної кількості зацікавлених сторін та складність нормативного регулювання цієї сфери, справи про банкрутство поправу вважаються одними з найскладніших в судовій практиці. Це вкотре підтвердили глава юридичного управління Державної іпотечної установи Олена Сукманова та суддя Вищого господарського суду Лілія Катеринчук. Оскільки охопити в форматі газетної статті увесь спектр питань, не уявляється можливим, розглянемо найцікавіші проблеми порушення провадження справ про банкрутство.

За загальним правилом така справа порушується господарським судом, якщо вимоги кредиторів до боржника відповідають певним умовам, а саме:

  • є грошовими та сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;
  • підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили;
  • підтверджені постановою про відкриття виконавчого провадження і не були задоволені боржником протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Неправильне тлумачення кожної з цих умов може призвести до відмови в порушенні справи, що безумовно завдає значної шкоди інтересам власника. Розглянемо такі помилки на прикладах, адже вчитися завжди краще на чужому досвіді.

300 мінімалок

Дізнавшись про банкрутство забудовника, інвестори часто звертаються до нього з майновими вимогами, які не являються грошовими та не можуть бути визнані в межах справи про банкрутство. Такі ситуації насамперед виникають в разі придбання майнових прав на квартиру. Трансформувати майнові права на квартиру в грошові вимоги до забудовника можна спробувати або через механізм відшкодування збитків, або посилаючись на ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу, згідно якої передплата за товар повинна бути повернута в разі не передачі товару у встановлений договором строк.

Але суди часто відмовляють у визнанні вимог інвесторів до забудовників грошовими з огляду на складність доказування збитків, відсутність підстав для розірвання інвестиційних договорів та непоширення згаданої норми ЦК на угоди купівлі-продажу майнових прав (оскільки товаром за такими договорами виступає не майбутня квартира, а лише права на неї).

Іноді кредитор отримав рішення про стягнення суми заборгованості на суму понад триста мінімальних зарплат, відкрив виконавче провадження, почекав три місяці, а в останній день тримісячного строку боржник частково погасив заборгованість та зменшив її розмір до суми меншої ніж триста мінімальних зарплат. Такі випадки трапляються наприклад з страховими компаніями. За таких умов в разі звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство цього боржника заявнику буде відмовлено з формальних міркувань – сума заборгованості на момент звернення до суду менша ніж встановлена законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». І виходом з цієї ситуації може бути об’єднання кредиторів з метою подачі спільної заяви про банкрутство такого боржника.

Судове рішення – як розуміти?

Попередня редакція профільного закону дозволяла порушувати справи про банкрутство за будь-якими виконавчими документами, в т.ч. за виконавчими написами нотаріусів. Нова редакція обмежила можливість ініціювання справи про банкрутство винятково на підставі судового рішення.

Гіпотетично, під «рішенням суду» можна було б розуміти в т.ч. рішення третейського суду, однак дане питання є доволі спірним і пред’явлення рішення третейського суду на підтвердження безспірності вимог кредитора є доволі ризикованим. Зокрема, це підтверджується судовою практикою, в т.ч. Постановою ВГСУ від 24.04.2012 у справі №5023/8352/11 в якій суд дійшов висновку про те, що рішення третейського суду по справі про стягнення боргу між ініціюючим кредитором та боржником не має преюдиційної сили відповідно до статті 35 ГПК України при доведенні обставин безспірності заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором.

Однак, в реєстрі судових рішень можна знайти і протилежну судову практику судів першої та другої інстанцій, які на підставі рішення третейського суду та постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання такого рішення відкривали провадження у справі про банкрутство.

Втім, такі рішення не оскаржувались в касаційному порядку з підстав недоведеності факту безспірності вимог, в зв’язку з чим така практика не може вважатися усталеною.

А от практики порушення справ про банкрутство на підставі рішень міжнародних арбітражів наразі немає, Втім, виходячи з положень Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, такі рішення можуть стати підставою для порушення справи про банкрутство після їх легалізації.

Виконавче провадження протягом трьох місяців

Попередня редакція Закону дозволяла боржнику ініціювати справу про банкрутство проти себе без попереднього відкриття кредиторами виконавчих проваджень, а лише на підставі визнання вимог кредиторів. Така можливість підтверджується в т.ч. сучасною судовою практикою Верховного Суду. Втім, така практика може ввести в оману – адже нова редакція Закону не дозволяє боржнику ініціювати справу про банкрутство проти себе інакше як після попереднього відкриття виконавчого провадження.

Якщо вимогу про попереднє відкриття виконавчого провадження обійти неможливо, то скоротити тримісячний строк такого виконавчого провадження цілком реально. Так, згідно Інформаційного листа ВГСУ 26.12.2013 № 01-06/1862/2013 загрозою неплатоспроможності є виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, внаслідок якої задоволення вимог одного або кількох кредиторів у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. При цьому дотримання заявником відповідного тримісячного строку не вимагається. Отже, в разі виникнення загрози неплатоспроможності – тобто конкуренції кредиторів в виконавчому провадженні, боржник може ініціювати справу про банкрутство проти себе в загальному порядку.

Втім, суд може відмовити у порушенні провадження в разі якщо виявиться, що розмір активів боржника перевищує розмір його пасивів. В той же час у суду не буде підстав відмовити у порушенні провадження, якщо виконавче провадження триватиме більше трьох місяців – тобто буде підтверджена не загроза неплатоспроможності, а неплатоспроможність.

Банкрутство та юрисдикція

Окрім того, що справи про банкрутство досить складні, їх кількість постійно зростає. Про це переконливо свідчать статистичні дані. В 2014 році з близько 30 тис. проваджень, порушених Господарським судом міста Києва більше дев’яти тисяч (майже третина) були порушені у справах про банкрутство.

То ж саме специфіка розгляду таких справ сьогодні залишається одним з головних аргументів на користь збереження юрисдикції господарських судів у дискусії щодо довкола реформування судової системи. Як відомо, одним з найпроблемніших питань судової реформи є розподіл компетенцій між судами різних юрисдикцій. Верховний Суд пропонує ліквідувати спеціалізовані суди та поєднати систему спеціалізованих судів з загальними судами. Однак враховуючи специфіку справ про банкрутство, а також перспективи впровадження інституту банкрутства фізичних осіб (відповідний законопроект знаходиться на розгляді в профільному комітеті ВР), вбачається логічним, що розгляд таких справ повинен здійснюватися винятково висококваліфікованими суддями за умов збереження господарської спеціалізації.

Джерело: http://zib.com.ua/ua/117648-bankrutst...

Комментарии к материалу