• Быстрый поиск надежных решений
    и практической информации
Получите доступ к более 2 миллионов готовых решений, публикаций и обзоров
Оформить
подписку

Розкриття кінцевих бенефіціарів у ЄС. Що має врахувати Україна

На рівні Європейського Союзу вже тривалий час точаться дискусії щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників. Ще в 2013 році Європейська Комісія ініціювала розробку нової Директиви щодо запобігання відмиванню грошей та боротьби з тероризмом (четвертої за рахунком).

Як очікується, крапку в цій дискусії поставить нова Директива ЄС, прийняття якої очікується вже у липні. Після публікації даного документа всі держави-члени ЄС будуть зобов'язані протягом двох років ввести в своє законодавство вимоги щодо розкриття кінцевих бенефіціарів.

Водночас, 21 травня Верховна рада України перенесла остаточний термін подачі інформації про кінцевих бенефіціарних власників на чотири місяці.

Така відстрочка безумовно допоможе здійснити внесення в реєстр інформації про бенефіціарів в більш спокійному режимі, але не знімає існуючих в бізнес-середовищі питань до нових вимог про розкриття бенефіціарних власників.

Одне з них – доцільність.

Навіщо державі інформація про власників всіх бізнес-структур в країні? Як і для яких цілей ця інформація буде використовуватися?

Також є підстави для побоювання ризиків, пов'язаних із таким розкриттям, адже тепер для того, щоб дізнатися про власника успішного бізнесу, достатньо знати назву його компанії і ввести її в пошуковий рядок на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зокрема - у відкритому доступі з'являються особисті дані підприємців, у тому числі і їх адреси проживання.

І це в ситуації, коли в пам'яті ще лунають відгомони рейдерських захоплень успішних бізнес-структур з прасками і паяльниками!

Як бачимо, свої аргументи є і у прихильників, і у противників, розкриття кінцевих бенефіціарів. Але дуже скоро противники такої прозорості втратять свій ключовий аргумент – про відсутність подібних положень в законодавстві більшості іноземних країн.

Із вступом в силу нової Директиви, такий аргумент буде вже неактуальним.

Саме тому варто освітити основні положення майбутньої директиви ЄС.

Як і в українському законодавстві, визначення кінцевого бенефіціара за новою Директивою базується на тестах володіння (більше 25% часток/акцій юридичної особи) та здійснення фактичного контролю (наприклад, через акціонерну угоду або право призначати менеджмент компанії).

Після імплементації нової Директиви всі юридичні особи на території держав-членів ЄС повинні будуть вести реєстри своїх бенефіціарів і подавати інформацію про них в центральні державні реєстри.

Не обійшла Директива увагою і європейські трасти, керуючі яких тепер повинні вести перелік засновників, захисників і бенефіціарів таких трастів. Зокрема, має вказуватися така інформація: ПІБ, місце проживання, дата народження, обсяг і правова природа власності бенефіціара.

Також важливим є те, що нова Директива відносить встановлення кінцевих бенефіціарів до обов'язкових елементів фінансового моніторингу для більшості фінансових установ та представників регульованих професій (нотаріусів, аудиторів, трастових керуючих і т.д.).

Цей крок спрямований на виявлення фінансових потоків міжнародної злочинності і тероризму, прихованих за "корпоративною завісою". Як зазначено в преамбулі Директиви "точна і дійсна інформація про бенефіциарних власників - це ключовий фактор у розшуку злочинців, які можуть приховуватися за корпоративними структурами".

Отже, розкриття інформації про бенефіціарів – це рідкісний приклад того, як український законодавець може випередити світові тенденції економічної прозорості.

Сам факт розробки нової Директиви, яка створювалася у співпраці і з урахуванням рекомендацій FATF (Міжнародна група з протидії відмиванню грошей), підтверджує прогресивність ідеї розкриття інформації про кінцевих бенефіціарів.

Стає очевидно, що вимоги про розкриття бенефіціарних власників необхідно враховувати при побудові корпоративної структури власного бізнесу.

Вже зараз можна припустити, що для виконання Директиви банки та інші фінансові установи можуть вимагати, щоб структура власності юридичної особи була логічною і зрозумілою, підтверджувалася документально і відповідала тій, що буде міститися в державних реєстрах.

Таким чином, можна стверджувати, що розкриття кінцевих бенефіціарів власників – це не примха українського законодавця, а нова реалія ведення бізнесу, до якої так чи інакше доведеться звикати.

Але як в ЄС планують вирішити проблему ризиків публічного доступу до інформації? Адже ця проблема і в ЄС викликала гострі дискусії!

Нова Директива надає державам-членам ЄС право обмежити доступ до такої інформації вимогами онлайн реєстрації, сплати адміністративного збору та обґрунтуванням наявності "законного інтересу" щодо доступу до такої інформації. Крім цього, доступ може додатково обмежуватися у разі істотного ризику використання інформації про бенефіціара в шахрайських цілях, для організації шантажу або викрадень.

Таким чином, в ЄС був вироблений більш поміркований підхід до розкриття інформації про бенефіціарів, який повинен максимально знизити ризики незаконного використання такої інформації.

Подібний підхід може стати компромісом і для України. Адже як і в ЄС, в Україні важливо не лише забезпечити прозорість українського бізнесу для громадського контролю, але й захистити чесний бізнес від зловмисників.

Джерело: http://www.eurointegration.com.ua/exp...

Комментарии к материалу