• Быстрый поиск надежных решений
    и практической информации
Получите доступ к более 2 миллионов готовых решений, публикаций и обзоров
Оформить
подписку

Податок на нерухомість: які зміни приніс 2016 рік

Із початком нового 2016 року в Україні набули чинності щонайменше десять важливих законодавчих ініціатив. Однією з них є Закон №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року.  

 

Примітно, податкові зміни, введені цим Законом були серед числа умов збалансованості держбюджету та отримання Україною чергового траншу від Міжнародного валютного фонду. Про них говорили багато, то називаючи правильними, то критикуючи, проте детальних пояснень бракувало. Що ж саме несуть українцям нові податкові правила?

 

Згідно з пояснювальною запискою, Закон №909-VIII направлений на зниження податкового навантаження на фонд заробітної плати, що дасть змогу вивести її з тіні та створювати (що дуже важливо) нові робочі місця, зменшення податкового навантаження на газову галузь та збалансування фіскальної формули, що враховує специфіку всіх напрямків сільського господарства. Чи так це насправді, покаже час, поки ж, варто зауважити, що поряд із нормами про зниження ставки ЄСВ та зменшення фіскального тиску на газову галузь, цим законодавчим актом також внесені зміни в порядок справляння інших податків і зборів, і не всі вони позитивні для платників податків.

 

Зокрема, Законом №909-VIII скореговане справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 

Як і раніше, вказаний податок сплачують фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, що є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єкт оподаткування – об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Однак, є ряд змін та доповнень, на які необхідно звернути увагу. 

 

Зокрема, викладено в новій редакції підпункт «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, відповідно до якої, з 1 січня 2016 року не є об’єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

 

При цьому зауважимо, база оподаткування податком не змінилась – це загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Якщо це спільна сумісна власність (спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності; майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом), то всіма співвласниками визначається той, хто сплачуватиме податок.

 

Міністерство фінансів у рамках реформування податкової системи у Законі №909-VIII змінило систему оподаткування нерухомості. Відтак, власники квартир площею понад 60 кв. м та будинків площею більшою за 120 кв. м змушені відтепер сплачувати у місцеві бюджети за «надлишкові» метри (до реформи податок на нерухомість сплачували власники квартир площею понад 80 кв. м та будинків площею більш ніж 160 кв. м).

 

Податок нараховується лише на ту площу, яка перевищує встановлений ліміт. Якщо площа квартири становить, до прикладу, 63,7 кв. м, то її власник заплатить за 3,7 кв. м. У випадку, якщо особа володіє кількома квартирами, їх площу додаватимуть, а податок нараховуватимуть на перевищення пільги у сумі. Так само буде і у випадку з будинками, коли загальна сума площі перевищуватиме 120 кв. м. Якщо у власності є і квартира, і будинок, то їх площа додається, а податок нараховують на площу понад 180 кв. м. Однак, якщо квартира чи будинок перевищують свій встановлений ліміт (60 кв. м і 120 кв. м), проте загальна площа об’єктів нерухомості не перевищує 180 кв. м, то податок не сплачується.

 

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування. 

 

Окрім того, відтепер юридичні та фізичні особи – власники житлової нерухомості, загальна площа якої перевищує 300 кв. м для квартири та/або 500 кв. м для будинку, сплачуватимуть додатково 25 тис. грн на рік за кожен із вказаних об'єктів житлової нерухомості (його частку).

 

Поряд із цим, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. 

 

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості відомості щодо пільг. Також новації під час сплати податку на нерухомість стосуються фізичних осіб, які можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

 

Принагідно нагадаємо, згідно з чинним законодавством, від сплати податку на нерухомість звільнені, зокрема, гуртожитки, дитячі будинки, житло, яке належить дітям-сиротам та сім’ям учасників АТО.

Щодо грошового виразу податкових зобов’язань, то для прикладу, у Вінниці, Запоріжжі, Івано-Франківську та Харкові, згідно рішень органів місцевого самоврядування, ставка податку на нерухомість становить 2%, у Хмельницькому, Черкасах, Чернівцях, Дніпропетровську та Києві – 1%, у Житомирі – 0,5%, в Ужгороді – 0,4%, у Кіровограді – 0,1%. Сесія Львівської міської ради 14 січня 2016 року прийняла ухвалу, згідно з якою ставка за кожен метр квадратний, який перевищує встановлену державою пільгу, становить 0,5% мінімальної заробітної плати (МЗП) на 1 січня базового (звітного) року (в 2015 році – 1218 грн, у 2016 році – 1378 грн) для квартир та 1% МЗП для будинків. 

 

Як бачимо, міські раді зрозуміли, що податок на нерухомість – неабияке джерело поповнення місцевих бюджетів, адже згідно з даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, незважаючи на те, що багато місцевих рад досить лояльно поставилися до власників нерухомості, фактичні надходження від податку за перші 6 місяців 2015 року вдвічі перевершили очікування, поповнивши скарбницю місцевих бюджетів на 455,5 млн грн, а в 2016 році один Львів планує зібрати більше 27 млн грн цього податку. Тож, такі показники зборів лише спокушають уряд зробити податок практично обов’язковим для всіх верств населення. 

 

Костянтин Меркулов

Джерело: http://law.jkg-portal.com.ua/ua/publi...

Комментарии к материалу