• Быстрый поиск надежных решений
    и практической информации
Получите доступ к более 2 миллионов готовых решений, публикаций и обзоров
Оформить
подписку

Експертна думка: що змінити в податковій системі, щоб полегшити бізнесу життя

Податкова реформа - не самоціль. Це один з інструментів створення сприятливих умов для розвитку національного бізнесу та економіки. Тобто на чолі кута повинна стояти не податкова реформа, а економічна стратегія країни.

Україна повинна мати свою стратегію економічного розвитку, сформулювати цілі, принципи та інструменти розвитку економіки. Ми повинні мати чітке розуміння, який обсяг інвестицій потрібно залучити для модернізації інфраструктури, виробництва. Мати чітке уявлення, які галузі можуть стати драйверами, а які будуть аутсайдерами найближчі 5-10-15 років.

Наприклад, щоб Україна увійшла до ТОП 20 економік світу, після всіх катаклізмів, які ми пережили, потрібно залучити близько 350 млрд. Дол. Зовнішніх і внутрішніх інвестицій. Ці кошти будуть спрямовані на розвиток, в першу чергу, логістичної інфраструктури (дороги, порти, залізниця), що буде не тільки драйвером економічного зростання, але й стане важливим елементом обслуговування зростаючої економіки. Частина інвестицій піде на модернізацію базових галузей, частина - на створення нових.

Інвестиції, крім внутрішнього споживання і чистого експорту, є найважливішим драйвером розвитку економіки. Але звідки взятися інвестиціям, якщо ставки всередині України досягають 30%, а економіка стагнує? Що приверне в Україну іноземний капітал? Чому інвестор має прийти до нас, а не в Польщу, Угорщину, Росію чи Китай? Як нам виграти конкуренцію за капітал?

Відповідь і простий, і складний одночасно - ми повинні створити комфорт для роботи інвестора, йому має бути вигідно прийти в Україну. При оцінці бізнес-клімату одним з найважливіших факторів є податкова система, поряд із судовою системою, валютним регулюванням. Це перше, що цікавить інвестора при вивченні нової юрисдикції.

Саме тому важливо, щоб ініціатором і замовником податкової реформи був той, хто відповідає за розвиток економіки - Міністерство економічного розвитку і торгівлі. При цьому проектний офіс з реалізації реформи повинен бути в Міністерстві фінансів

Якщо говорити про податкову реформу, ми повинні, в першу чергу, відштовхуватися немає від фіскальних функцій податків і єдиної мети наповнити бюджет за всяку ціну, а від створення стимулів для залучення в економіку інвестицій з метою її розвитку. Адже зростання економіки не тільки змінить позиції на глобальній економічній карті, але і розширить податкову базу і можливості для поліпшення соціальної політики.

Податкова реформа - це не тільки зниження ставок і навантаження на бізнес, це комплекс взаємопов'язаних змін, які включають і скорочення кількості податків, зборів, і максимальне спрощення системи адміністрування податків, скорочення часу на заповнення звітів, реформування фіскальної служби, максимальна автоматизація процесів і переведення їх у електронний формат.

Будь-які майбутні новації не можуть проводитися за простою аналогією з податковими системами інших країн, кожна юрисдикція має свої особливості, тому будь-які зміни, які плануються, повинні базуватися на серйозних фундаментальних економічних дослідженнях, тестуванні різних сценаріїв. У результаті повинно бути з високим ступенем точності очевидно, як зміниться податкове навантаження на бізнес, трудящих, які стимули отримає економіка до розвитку, і як зміняться надходження до бюджету протягом декількох років.

Важливим моментом є і фіксація принципів для проведення реформ. Коли робиться спроба компіляції різних ідей, можуть виникнути серйозні ризики, як для економіки, так і для бюджету. Такими принципами можуть бути:

А) простота податкового обліку та звітності. У бізнесу та громадян повинно йти мінімум часу на підготовку податкової звітності, заповнення декларацій.

Б) однаковість ставок. Різні ставки податків для різних суб'єктів створюють стимули для оптимізації податків. Бізнес переносить центр прибули туди, де податки нижчі.

В) невідворотність відповідальності за зловживання. Причому цей принцип має стосуватися як тих, хто ухиляється від сплати податків, так і співробітників держорганів, внаслідок зловживань яких платник податків несе втрати.

Г) розширення податкової бази виключно за рахунок розвитку економіки, а не фіскального тиску. Податках потрібно надати стимулюючу функцію для модернізації та розвитку бізнесу.

Що стосується ключових елементів реформ, вони можуть бути такими:

1) Модернізація податку на прибуток. В Україні податок на прибуток формує всього 9% від загальних надходжень до бюджету. При цьому бізнес часто платить податок не з прибутку минулих періодів, а попередньо, шляхом авансових платежів з ще незароблених прибутку. У підсумку у компаній вимиваються обігові кошти. Ні стимулів, ні ресурсів для розвитку немає. Альтернативною може стати податок на распределяемую прибуток (дивіденди) - частина прибутку, яку власник забирає у вигляді дивідендів. Саме ця сума і обкладається податком. Що станеться внаслідок реформи:

• зростання оборотних коштів у бізнесі буде стимулювати інвестиції в основні фонди і зростання товарообігу;

• зникне необхідність оптимізувати податок на прибуток, гроші вийдуть "з тіні", зросте ВВП, виростуть надходження до бюджету з ПДВ, а інвестиції приведуть до створення нових робочих місць.

2) Зниження податкового навантаження на заробітну плату. Податок на працю - найвищий з усіх податків в Україні. Сукупна навантаження на ФОП складає в середньому 56,6%. З них 36,8% платить роботодавець, 19,3% - працівник. Дані ставки істотно вище, ніж у країнах Європи. У результаті бізнес шукає будь-які шляхи для оптимізації. За оцінками, більше 50% працівників отримують зарплати "в конвертах". Це орієнтовно 270 млрд. Грн. "тіньового" ВВП. Такий варіант влаштовує як роботодавця, так і працівника. В останнього взагалі відсутнє розуміння, скільки податків він реально платить. Середньостатистичний українець точно знає про ПДФО 15%, про решту податки, як правило, має віддалене уявлення. Таким чином, ми лукавимо, коли говоримо, що у нас низькі податки для фізосіб - 15%. Як змусити роботодавця перейти на "білу" зарплату і вивести кошти "з тіні"? По-перше, необхідно провести бруттизацією заробітних плат. Бруттизація означає:

• об'єднання всіх податків в один (єдиний податок);

• підвищення зарплати працівника на суму податків роботодавця (брутто-зарплата);

• зміна бази оподаткування. Єдиний податок стягується з брутто-зарплати, працівник щомісяця отримує відомість, в якій вказано, скільки податків він заплатив. По-друге, необхідно знизити податкове навантаження. За оцінками Мінфіну, ставка з брутто-зарплати може скласти 35% без втрат для бюджету. Ми пропонуємо знизити ставку до 29%, з подальшим зниженням до 20%. Компенсатором надходжень до бюджету стане детінізація. Згідно з нашими оцінками, вихід "з тіні" до 60% зарплат дозволить знизити ставку на 8%. У Грузії, наприклад, зниження ставок уже протягом першого року призвело до зростання надходжень до бюджету. Людям стало вигідніше платити легальну зарплату, ніж тремтіти в очікуванні виявлення порушень. А виявити їх не так важко.

3) Поліпшення адміністрування ПДВ. Проведений аналіз показав, що від ПДВ відмовлятися не варто. Якщо замінити його податком з обороту, підвищиться ставка податку для бізнесу з великою ланцюжком постачальників комплектуючих. Це призводить до зростання вартості кінцевої продукції і, як наслідок, - до інфляції. Найголовніше - ПДВ повинен автоматично відшкодовуватися. Мені сподобалася пропозиція одного з експертів про те, що ПДВ потрібно перераховувати на окремий рахунок, а не в "загальний котел" бюджету. На цих окремих рахунках потрібно збирати податкові зобов'язання, консолідувати їх і тільки при позитивному сальдо за підсумками місяця кошти можуть перераховуватися в бюджет. А при нинішній ситуації виходить, що кошти, сплачені як ПДВ, йдуть на третьому потреби. У підсумку ПДВ нічим відшкодовувати. Це була б серйозна реформа, яка спростить роботу бізнесу в Україні.

4) Реформа ГФС, без якої будь-яка інша реформа не має сенсу. Реформування податкової служби передбачає:

• Створення на базі ГФС сервісного органу, який буде орієнтований на клієнта. Податкову повинні сприймати, насамперед, як консультаційну службу. Сьогодні ж податковий інвестор в очах бізнесу - безкарний узурпатор. Надалі можливе формування платного консультаційного сервісу, використання аутсорсингу в юридичній та митній сфері.

• Створення електронного сервісу. Тільки електронний документообіг, обширний доступ до різних баз даних, запуск додаткових послуг. Наприклад, створення особистого кабінету дозволить кожному платнику податків у будь-який час подивитися, скільки податків і за який період їм сплачено.

• Формування ефективного підходу до штату працівників ДФС. Необхідно провести якісне тестування з подальшим скороченням штату і підвищенням зарплат. Така практика повинна стати постійною. Щорічна оцінка персоналу із скороченням до 10% неефективних співробітників. Це буде чудовою мотивацією поряд з ринковою конкурентоспроможної зарплатою.

Будь-які інвестиції - це завжди ризики. Питання в тому, настільки ці ризики прораховані й виправдані. Наша податкова реформа - це, по суті, теж інвестиція в майбутнє країни. У перші періоди можливе зниження надходжень до бюджету, але вони з лишком повертається у такі періоди, тому що ми створюємо стимул для зростання економіки. Використовувати для цього в першу чергу можна внутрішні інвестиційні ресурси українських компаній, а за ними прийдуть і зовнішні інвестори, яким буде цікаво у нас працювати.

Джерело: http://www.segodnya.ua/opinion/amelin...

Комментарии к материалу