Чи має право регулятор на вибірковий підхід?

На вітчизняному ринку недержавного пенсійного забезпечення вирують неабиякі пристрасті. Недержавні пенсійні фонди (НПФ), які згідно із Законом №1057 «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 2003 року були покликані стати істотним додатком до вмираючої солідарної пенсійної системи, стають об’єктом… ліквідації. НПФ діють в Україні з 2004 року, це аналоги найпопулярнішого у світі засобу здійснення заощаджень на старість. НПФ залучають пенсійні внески вкладників, інвестують кошти для їхнього збільшення та захисту від інфляції у різні види активів (депозити, цінні папери, нерухомість тощо).

За рахунок таких пенсій закордонні пенсіонери мають забезпечену старість.

Переділ ринку?

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший — це солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (сучасні держпенсії). Другий рівень — накопичувальний, введення якого в Україні відкладають із 2007 року. Планували, що після введення в дію державного накопичувального фонду (НФ) поступово від 2 до 7% обов’язкових пенсійних внесків спрямовуватимуться на персональні пенсійні рахунки працівників (їх успадковуватимуть). Третій рівень (діє з 2004 року) — добровільна участь громадян, роботодавців та їхніх об’єднань у системі недержавного пенсійного забезпечення через банки, страхові компанії (СК), НПФ (в них українці формують додаткову до державної пенсію).

Останні 10 років між НПФ та страховиками триває боротьба за надання фінпослуг майбутнім пенсіонерам. Ще з 2005 року страховики порушують питання про їхній допуск до накопичення пенсійних внесків: закон дає виключне право займатися цим лише НПФ і банкам.  СК можуть брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні на етапі виплат (за рахунок пенсійних коштів учасника в банку або НПФ виплачують довічну пенсію згідно з договором страхування).

Страховики навіть розробили зміни до закону про страхування, щоб отримати таке право, а не так давно вибили під це пільги у Податковому кодексі.

За нинішнього складу Нацкомфінпослуг, із п’яти членів якого четверо страховиків, усе відбувається не на користь НПФ. У першому півріччі цього року їхня кількість становила 72 та 23 адміністратори НПФ (адміністратор — юрособа, яка укладає пенсійні контракти із вкладниками, веде облік учасників, складає звітність, відає внесками та виплатами), тоді як за аналогічний період 2014-го їх було 80 і 27.

Дискусійна норма

Наприкінці вересня Київський апеляційний адміністративний суд відмовив непідприємницькому товариству «Об’єднаний відкритий недержавний пенсійний фонд» у задоволенні адміністративного позову до Нацкомфінпослуг. Він погодився з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва про вилучення цієї фінустанови з Держреєстру фінустанов та анулювання свідоцтва про її реєстрацію. З цього реєстру вилучено Всеукраїнський пенсійний фонд «Свята Софія» та НПФ «Корпоративний стандарт».

Єдина причина анулювання таких свідоцтв цих трьох фондів — ненадходження пенсійних внесків до них протягом останніх 18 місяців. Як стверджують у Нацкомфінпослуг, це норма закону №1057 у разі невиконання його вимог у частині 5 статті 12. Щоправда, у Національній асоціації недержавних пенсійних фондів України і адміністраторів НПФ зауважують, що в законі чітко вказано про несплату внесків до фондів протягом 18 місяців з дня реєстрації (а не за будь-який період).

Ця асоціація звернулася до Мін’юсту з листом щодо невідповідності законодавству Положення про Держреєстр фінустанов, затвердженого розпорядженням Держкомфінпослуг від 28 серпня 2003 року №41. Після цього звернення Мін’юст рекомендував регуляторові «переглянути цей нормативно-правовий акт з метою внесення до нього змін». А три ліквідовані НПФ подали касацію щодо вищезгаданого рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

У Нацкомфінпослуг «УК» не уточнили назв НПФ, до яких протягом 18 місяців та більше не надходили пенсійні внески. Однак за інформацією комісії, протягом 2014-го та першого півріччя 2015 року за невиконання вимог статті 12 закону №1057 Нацкомфінпослуг було вилучено з Держреєстру фінустанов та анульовано свідоцтва про реєстрацію фінустанови семи НПФ.

За інформацією офіційного сайту Нацкомфінпослуг, у переліку НПФ, до яких не було надходження пенсійних внесків з 1 липня 2012 року, знаходимо ще 15 таких фондів. Цікаво, що у трьох з них рекорд несплати внесків 30 місяців (тобто, перевищує кількість місяців несплати внесків у трьох покараних фондах). Але жодного з них не покарали. Не зрозуміло, за яким принципом відбирали фонди для ліквідації.

«Із часів кризи 2008 року пенсійні внески до НПФ людям та підприємствам немає з чого платити, тому перелік кандидатів на ліквідацію за таких підходів комісії лише збільшуватиметься. Ми уклали пенсійні контракти із вкладниками (фіз- та юрособами) трьох вищезгаданих НПФ, але коли фонд під загрозою закриття, хто сплачуватиме внески? Перед тим як вилучити НПФ з реєстру, регулятор навіть не поцікавився, чи мають фонди пенсійні контракти», — обурюється виконавчий директор компанії-адміністратора зазначених НПФ Таміла Іщук.

У Київському апеляційному адміністративному суді справи, які перебувають у їхньому провадженні, для ЗМІ не коментують.

На ринку тим часом поширюється думка, що зачистка НПФ пов’язана з тим, що з 2016 року їм можуть надати право участі у зберіганні та інвестуванні коштів із другого (обов’язкового) накопичувального рівня. Страховикам зручно позбутися конкурентів, адже компанії зі страхування життя також планують допустити до обслуговування обов’язкових пенсійних накопичень. Можливо, це і не так, але чутки виникають, коли на ринку регулюванню бракує прозорості.

КОМПЕТЕНТНО

— З усього населення України, яке працює, до НПФ залучено менш як 2%, тоді як у країнах з розвиненою ринковою економікою ці показники в десятки разів більші. У системі НПФ за роки функціонування накопичено понад 2,1 мільярда гривень, що становить трохи більш як 2% річних обсягів бюджету державного Пенсійного фонду. Щоб стати вагомим додатком до солідарної системи, накопичення в недержавному пенсійному забезпеченні повинні бути в сотні разів більшими.

Зменшення загальної кількості НПФ жодним чином не позначиться на результатах функціонування системи. Вагому роль тут відіграє не кількість, а якість та ефективність їхньої діяльності. Нацкомфінпослуг вживає всіх можливих заходів, щоб на користь споживачів працювали ефективні фінустанови.

— Турбує вибірковість підходів регулятора, оскільки НФП, які могли б потрапити під санкції, сформульовані комісією, більше. Проте вони застосовані лише до кількох, а до інших жодних заходів не вживають. При цьому підстави для застосування таких санкцій із правової точки зору сумнівні.

Скорочення кількості фінустанов, які не порушують прав споживачів, — не справа регулятора. Він повинен створювати умови та контролювати діяльність цих установ, а кількість НПФ має збільшуватися (або зменшуватися) залежно від потреб споживачів послуг та внаслідок конкуренції.